Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не зайнятий? — по-діловому питає тато.
— Ні. Саме закінчив мучити своїх підлеглих.
— Халтурять?
— Все гаразд, тату, ти ж знаєш.
— А то… я чому дзвоню, — переходить до справи він. — Ми з мамою збираємося сьогодні до Арбатових. Там хрещениця мамина повернулася з-за кордону. Сніжана задоволена така, носиться з подарунками. Може, ти приїдеш? Посидимо в сімейному колі.
Якщо чесно, то всі ці сімейні посиденьки мені давно набридли. Я з Арбатовим мав суто ділові стосунки, а тут їхати до нього додому, сидіти, підтримувати розмову.
— Я зайнятий ввечері, тату.
— Настільки, що не можеш виділити кілька годин сім’ї?
— Мені нічого там робити.
— Як це — нічого? Купи подарунок дівчинці, поспілкуєтеся. Ви обоє молоді.
— Я років на двадцять старший, якщо не помиляюся.
— На п’ятнадцять, — виправляє мене батько. — Не приїдеш, так?
— Ні. Вибач, тату, але об’єктивно, їхати на пів години, щоб потім ображати всіх і залишати нецікаві мені посиденьки, немає сенсу.
— Гаразд… — зітхає батько. — Ми від тебе їй подарунок передамо.
— От і чудово.
Я вимикаюся й відкидаюся на спинку. Час дзвонити Борису й говорити, що проблема майже розв’язана, але я чомусь згадую зовсім не про нього.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стань моїм першим, Адалін Черно», після закриття браузера.