Читати книгу - "Біжи або кохай, Люсі Лі "

- Яка ж ти смачна, — відірвавшись від мене прохрипів чоловік, та злегка відсторонився. 

Наступної ж миті мою свідомість обпік дотик владних пальців зовсім до іншого місця. Забороненого.

Чоловік, прихопивши мастила у мене між губок, владно торкнувся іншої моєї дірочки. Злегка натискаючи на щільне кільце з м'язів, розтягуючи його намагаючись поринути у мене. 

Я, не чекаючи такого різкого повороту, з переляку сіпнулася з його рук, та розпласталася на ліжку лежачи перед Корецьким на животі, у позі зірки. Злякано косячись на чоловіка через плече.

- Повернися назад, — суворо пролунало мені у спину. Але слух уловив насмішкуваті нотки.

Я заперечливо замотала головою, так і залишившись лежати, з широко розставленими ногами.

Та за мить, сильні руки, підхопивши мене під живіт, потягли на себе. Примушуючи повернутися до вихідної позиції.

Стас знову почав пестити моє лоно, виводячи язиком, та губами немислимі візерунки, зводячи цими ласками з розуму, остаточно спалюючи душу.

Тіло тремтіло, від передчуття неминучої розрядки. Та тільки-но я перейшла грань, готова розсипатися на мільйон частин від задоволення, що зараз дарував мені мій демон. Він зненацька відсторонився. Залишаючи мені ледь стримуваний стогін розчарування. 

Він що не збирається завершувати, те що розпочав?

Я мимоволі потяглася рукою до  тремтячого, та палаючого ніби у вогні лона. Намагаючись завершити свої муки, та мою кисть боляче стиснувши, перехопили.

- Ні Арина, — рикнув чоловік, припадаючи до мого вуха. Ніжно цілуючи у скроню, — Ти сьогодні погано поводилася, була неслухняною, тому залишаєшся без солодкого. Вважай, що це твоя кара.

- Ненавиджу тебе, — голосом, що зірвався, хрипко видохнула ті самі слова які видавали зараз глибину мого розпачу.

- А я і не змушую тебе мене кохати, — пролунала холодна відповідь. – А тепер лягай спати, Крихітко. Завтра в тебе багато справ.

І Стас потягнув мене на себе, з незворушним виглядом лягаючи на моє ліжко і притягуючи мене спиною ближче до своїх грудей, обіймаючи, по хазяйському закинувши руку мені на стегно.

- Ти що збираєшся спати тут зі мною? - продовжуючи здивовано дивитись на нього через плече, питаю. 

- Звісно, — насмішкувато видає цей нахаба.