Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

Мружачись на яскраве світло, я приставила долоню до чола і насилу впізнала обриси нашого будинку і саду, що потопає в вогнях ліхтарів.

Одним ривком чоловік відстебнув ремінь безпеки і підхопив мене на руки. Він ніс мене між слуг, слухняно вишикуваних у два ряди. Тільки червоної доріжки й не вистачало.

— Повернув вашу господиню, як і обіцяв, — радісно вигукнув Артем під загальні охання та похвали. 

Напевно, у цей момент він і справді почував себе супергероєм, який урятував вкрадену дружину від злих бандитів.

Жаль, його фантазії були далекі від реальності.

— Мія, які ми щасливі, що ви нарешті повернулися, — тендітна фігурка перегородила нам шлях до будинку. 

Олеся, наша домоправителька та вірна прислуга чоловіка. Красива, статна дівчина, з чорним, як смоль, волоссям. Але від неї за версту несло гниллю. Зарозуміле стерво, дивилася на мене зверхньо і мріяла про дещицю уваги від Артема. Вона спала та бачила його своїм чоловіком. 

Господи, який фарс. Її слова лише додали вершків абсурдності у складеній ситуації.

— Я так переймалася, так переймалася, — не затикаючись, белькотіла домоправителька.

Ну вже годі!

Я обдарувала Олесю таким поглядом, що вона нараз запнулась, закусивши від злості пухку губу, і звільнила нам дорогу.

— Артеме Олександровичу, якщо щось знадобиться, — прилетіла в спину до нудоти солодка фраза Олесі, — ви знаєте, де мене знайти.

Я картинно закотила очі на очевидні загравання прислуги, бажаючи якнайшвидше залізти в душ і залишитися хоча б на короткий час одній.

Але перед цим, звичайно ж, отримати порцію виховних ударів від люблячого чоловіка.

Артем переступив поріг спальні, допоміг мені стати на ноги і повернувся до виходу.

Що це з ним? Навіть ляпаса не заліпить?

Чоловік через плече кинув «скоро повернуся, термінові справи» і зник за коричневою дубовою деревиною.

Потягнувши клямку на двері для ілюзорної безпеки, я втомлено видихнула. Тремтячими руками стягуючи брудний одяг.

Скуштувавши ласий шматочок свободи, я більше не зможу тут залишатися. І терпіти все, що мені доведеться пережити.

Я втечу від Артема. Слово честі, втечу. Тільки присплю його пильність. І втечу. Сховаюсь так, що навіть чорт ноги зітре, шукаючи мене. 

Цього разу я буду розумнішою.