Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

 Переходячи дорогу на світлофорі, я пригадала ранішній інцидент. Мені ніби саме життя хотіло сказати: «Схаменися! Почни жити!». Підійшовши до будинку, я помітила те саме авто, яке повільно проїжджало повз. І я, як навіжена забігла до під'їзду та з гуркотом зачинила двері на два замки. Підійшла до вікна, але на щастя уже загадкового автомобіля не було. Можливо я сходжу з розуму? Я так старанно тримаю його живий образ у своїй пам'яті, що він починає з'являтися у реальному світі. І тому, мені мабуть потрібна була професійна допомога психолога. Скільки я б не повторювала собі, що це просто неможливо, та в глибині душі я відчувала, що може статися щось страшне. Раптово мені стало моторошно та страшенно некомфортно у власній квартирі. Я думала, що от-от з'явиться привид Руслана та затягне мене аж до самого дна невиліковного болю і я потону у власній безпорадності. Випивши воду, я затиснула склянку та жбурнула нею об стіну, в голос кричучи: 
-«Забирайся геть з моєї голови», - він наче стиснув, обвив мене своєю силою та владою. Він одним словом наказав мені бути його, а я не сперечаючись, довірилася та віддалася йому, а він і ніколи не знав, що таке любов, - повільно мій нервовий крик замінив німий плач, без сліз, без схлипів, він лише сильно огорнув моє серце жалем та сумом.