Читати книгу - "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"

- Ти хто? – вперше спокійно поцікавилась вона.

Андрея глибоко вдихнула і, переборовши переляк, окинула жінку розлюченим поглядом.

- Якби Вінфред хотів мене з Вами познайомити – він представив би мене сам. І взагалі не пригадую, щоб він говорив про гостей.

Жінка хмикнула, випрямилася і кивнула в напрямку кухні.

- Що ж, в такому випадку, пропоную разом зачекати на нього за чашечкою чаю.

З цими словами жінка впевнено покрокувала в напрямку кухні, де одразу ж зайняла місце Шейна, безцеремонно заглянула під кришку, покрутила в руках транспортну карту і навіть хотіла заглянути в записку, але Андрея вихопила її перш ніж та встигла торкнутися паперу.

- Ну і? Де мій чай? – помітивши, що Андрея нікуди не поспішає, запитала жінка.

Дівчина скрипнула зубами і неохоче підійшла до плити. Поки вона набирала в чайник води, жінка свердлила недобрим поглядом її спину.

Андрея буквально відчувала на собі цей гострий неприязний погляд. Наче хтось лезом водив по її спині. Вона мимоволі випрямилася. Інстинктивно їй увесь час хотілося обернутися, наче щось небезпечне знаходилось заді. Хоча, так воно, мабуть, і було - магеса явно прийшла сюди без добрих намірів. Як інакше пояснити її пихатість і зверхність.

- Давно ви з Вінфредом знайомі? – несподівано запитала жінка.

Андрея шумно видихнула.

- Я би Вам відповіла, але, боюся світської бесіди у нас не вийде.

- Це чому ж? – напрочуд щиро здивувалася та.

- Не звикла я, якось ввічливо розмовляти з тими, хто при першій зустрічі кидається на мене з атакуючими чарами.

- Пф! – фиркнула зневажливо жінка. – Подумаєш. Було б на що ображатися.

Андрея не витримала і різко повернулася до гості обличчям. Її мало не трясло від злості, і вочевидь це якось відобразилося на її обличчі, бо жінка перестала зухвало на неї витріщатися і опустила погляд на свої долоні.

Поки закипала вода, в кімнаті панувала тиша, але щойно чайник запищав, гостя не витримала.

- Вочевидь, ви близькі, - промовила задумливо вона. – Він не дозволив би тобі тут жити в іншому випадку. Однак, охоронні чари на тебе накладав явно не Шейн. Це взагалі не людський маг був.

Андрея мимоволі нахмурилась. Якщо ця жінка так легко це зрозуміла, то як давно це усвідомив Шейн? І що він взагалі думає з цього приводу?

- Все ще не хочеш зі мною розмовляти? – лукаво усміхнувшись запитала жінка. – Навіть незважаючи на те, що я все одно що матір твого ненаглядного?

- Не пригадую, щоб коли-небудь вважав тебе матір’ю… - грубо відповів Шейн, несподівано опинившись за спиною тітки.

Андрея здригнулася від переляку, але Шейн тільки підбадьорливо їй посміхнувся. Мабуть, це через свист чайника. Ось чому вони не почули як він увійшов. Оминувши стіл демоноборець підійшов до Андреї і, наче захищаючи, обійняв її за плечі.

- Чого прийшла? – неприязно запитав він.

Сіда поморщилась і оглянула небожа з ніг до голови.

- Казала тобі знайти нормальну роботу. Так і тхне убогістю. Тільки ім’я роду ганьбиш.

- Займись краще своїми справами, - ще більш роздратовано відповів Вінфред.

- Для цього і прийшла, - невдоволено промовила жінка. – Ти повинен навідатися додому цієї п’ятниці. Твій дядько багато віддав, щоб влаштувати цю зустріч.

- Здається, я уже говорив, що мене це не цікавить.

Жінка перестала дивитися на племінника і знову не приховуючи гидливості глянула на Андрею.

- Ми нічого не маємо проти твоїх розваг. Можеш хоч сотню пасій утримувати, якщо гаманець дозволяє. Вибір нареченої уже інше.

То ось у чому річ. Сіда хвилюється, щоб її племінник часом не зганьбив рід нерівним союзом.

- Не пригадую, щоб батьки заповідали вам у спадок мої серце і душу, - буквально прошипів крізь зуби Шейн, - а тому не бачу особливої причини для вас розпоряджатися ними. 

- Та ти хоч знаєш, наскільки це важливо для роду?! – встала різко зі стільця жінка.

- Все сказала? – уже відверто вороже запитав маг. – Вихід знайдеш сама.

Обличчя магеси почервоніло від люті, а очі засвітилися примарним сяйвом.

- Ти – невдячний виродок! Якби не рід, де би ти зараз був?!

Андрея перелякавшись, заховалася за спину Шейна, а той навпаки, подався несподівано вперед і хижо усміхнувся жінці в обличчя.

- Якось не пригадую, щоб Ваш дорогоцінний рід давав мені що-небудь крім свого імені, - майже лагідно промовив він, після чого вказав жінці рукою на вихід.

Магеса востаннє глянула на Андрею і, розлючена, покинула квартиру Шейна.

- Сильно злякалася? – турботливо поцікавився демоноборець, повернувшись до неї обличчям.

Андрея заперечно мотнула головою. А чайник тим часом продовжував несамовито свистіти. Наче прочитавши її думки, Вінфред підійшов до плити і зняв його з вогню.