Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Джеймс Клір пише про важливість маленьких змін для досягнення значних резуль­татів: «Усе велике починається з малого. Зародком кожної звички стає єдине, крихітне рішення. Однак коли це рішення повторюється, звичка проростає і міцнішає. Укорінюється, розростається гіллям. Позбутися шкідливої звички — це викорчувати із себе міцний дуб. Набути корисної звички — це як поступово, день за днем, ростити тендітну квітку»11.

Тож починайте з малого. Можливо, ви не готові відмовити щоразу, як хтось просить вас зробити щось, що ви не хочете робити. Але, певно, ви можете домовитися із собою відмовляти через раз? Або відмовлятися саме від того, що дратує вас найсильніше? Може, люди й не звикнуть дотримуватися усіх ваших меж прийнятного відразу. Але з часом окреслення власних очікувань здаватиметься вам усе природнішим, і люди їх усвідомлять.

Крім того, не кажіть, що ви людина, якій важко встано­вити особисті кордони. Натомість називайте себе «людина з особистими кордонами», навіть якщо ви спочатку в це не вірите. Ви такі, як ви кажете. Установка собі про те, ким ви хочете бути, допоможе дотримуватися підходу, за якого ви змінюєтеся, щоб послідовно формувати особисті кордони.

 

Переконайтеся, що співрозмовник почув вашу межу прийнятного

 

Якщо люди у вашому колі спілкування вдають, нібито не почули вас, варто повторювати щось на кшталт:

«Ти розумієш, про що я прошу?»

«Ти можеш своїми словами переказати те, що я щойно сказав / сказала?»

«Щоб ми точно зрозуміли одне одного, хочу почути від тебе, що я щойно сказав / сказала».

Батьки та вчителі вдаються до цього методу повсякчас, кажучи: «Що ти зрозумів / зрозуміла з моїх слів?» Така перевірка важлива для впевненості в тому, що вас почули. Це не гарантія того, що люди дослухаються до вас, але вони вже не зможуть сказати, що не почули чи не зрозуміли вашу межу прийнятного.

 

Коли особисті кордони не збігаються

 

Саша і Тоні зустрічалися вже два роки, коли в них почалися проблеми через родичів, що призводило до запеклих суперечок. Тоні вважала маму Саші грубою та категоричною, і після багатьох спроб цієї жінки нав’язати Тоні свою волю, дівчина вирішила триматися від неї якнайдалі.

Для Саші сім’я була вкрай важливою, тому вона хотіла, щоб кохана підтримувала близькі стосунки з її родичами. Вона знала, що її мама може поводитися нав’язливо, утім, звикла приймати маму такою, як та була. Саша не вважала, що з такою поведінкою матері потрібно щось робити.

Ваші бажання можуть іноді бути повністю протилежними бажанням іншої людини. Наприклад, Саша хотіла, щоб кохана багато спілкувалася з її мамою, а Тоні хотіла утриматися від спілкування з матір’ю своєї дівчини. У таких ситуаціях поміркуйте:

Чи є якась можливість дійти компромісу, щоб почасти захистити особисті кордони обох людей?

Чи якась з меж прийнятного має негативний вплив на стосунки? Якщо так, то який саме?

Чи не встановлюєте ви межу прийнятного лише у відповідь на спроби іншої людини якось обмежити вас?

На що ви готові піти, щоб домогтися задоволення власних потреб?

Для Саші таким компромісом стала ситуація, за якої кохана люб’язно поводилася з її матір’ю, але уникала близького спілкування. А для Тоні компроміс передбачав обмеження часу, який вона мусила проводити з матір’ю коханої, але водночас і можливість ввічливо відстояти себе. Утім, згодом Саша зрозуміла, що цей компроміс не працює, і дівчата вирішили розірвати стосунки.

У романтичних стосунках ваш коханий чи кохана може не завжди погоджуватися з тим, як ви спілкуєтеся з сім’єю. Якщо у двох людей не збігаються межі прийнятного, вкрай важливо чітко сформулювати проблему та вирішити, яким може бути компроміс. В ідеалі, обидві людини трошки поступляться своїми бажаннями, а не одна людина погодиться повністю відмовитися від своєї межі. Скажімо, Тоні могла б попрацювати над стосунками з матір’ю Саші, чітко формулюючи власні очікування, а Саша могла б погодитися поговорити з матір’ю щодо неприпустимості подібної поведінки.

Іноді компроміси не спрацьовують, і обидві сторони погоджуються зберегти особисті кордони, приймаючи ставлення співрозмовника до проблеми.

У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ ми визначили розмиті особисті кордони та проблеми, які виникають, коли ми не надто чітко формулюємо власні очікування. Зазвичай ультиматуми розглядаються як щось погане для стосунків, але я окреслила декілька способів використання ультиматумів, які можуть бути корисними.

Крім того, особисті кордони — це межі, а не мури. За­микаючись за мурами, ви не підпускаєте до себе людей, а от формуючи межі, ви показуєте людям, як поводитися у стосунках з вами.

Якщо вам не вдалося встановити особисті кордони з першого ж разу, є можливість спробувати знову.

 

Вправа

 

Для виконання цієї вправи запишіть відповіді у щоденник або на окремому аркуші.

• Розділіть аркуш на три шпальти двома вертикальними лініями.

• У першій шпальті напишіть межу прийнятного, яку ви хотіли б встановити. Можете використати ту ж межу, що й у минулій вправі.

• У другій шпальті напишіть два кроки, які допоможуть вам встановити та відстояти цю межу.

• У третій шпальті напишіть наслідок порушення — дію, до якої ви готові вдатися в разі, якщо цієї межі не дотриму­ватимуться.

• Використайте цей план дій як схему, на яку ви можете орієнтуватися, коли будете встановлювати та виборювати особисті