Читати книгу - "Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін"

Особливо варто виділити фільм «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка (приз Московського міжнародного фестивалю), який оповідав про складні, інколи трагічні процеси встановлення радянської влади на західноукраїнських землях і різноманітність сприйняття народом цих процесів.

Не втратила актуальності до сьогоднішнього дня й філософсько-поетична, трагедійна стрічка Івана Миколайчука «Вавілон ХХ» про долю українського села після революції 1917 року і громадянської війни. Однак лавина  найчастіше несправедливої, неконструктивної критики стосовно задач, форм і приймів «поетичного кіно» згодом призвела до майже повної відмови режисерів знімати фільми цього направлення.

У той же час, на екранах з’являється ряд військово-патріотичних фільмів, деякі  з них були досить високого ґатунку, містили окремі відтінки і прийоми «поетичного кіно». Серед кращих: «В бій йдуть лише «старики», «Ати-бати, йшли солдати» Леоніда Бикова, трилогія «Дума про Ковпака» Тимофія Левчука (з К. Степанковим у головній ролі.

Додаток. Популярне українське кіно

Почали знімати широкомасштабні історичні кінополотна - «Захар Беркут» Л. Осики, «Ярослав Мудрий» Г. Кохана, «Легенда про княгиню Ольгу» Ю. Іллєнка; науково-фантастичне кіно -  «Капітан Немо» В. Левіна; пригодницькі фільми – «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо», «В пошуках капітана Гранта» С. Говорухіна, «Юнга зі шхуни «Колумб», «Тачанка з півдня» Є. Шерстобитова, «Тривожний місяць вересень» Л. Осики; мелодрами – «Женці», «Високий перевал» В. Денисенка, «Женихи», «Кам’яна душа» С. Клименка.  В СРСР і за кордоном величезну популярність мали вітчизняні  телесеріали «Місце зустрічі змінити не можна», «Том Сойєр», С. Говорухіна, «Хвилі Чорного моря» О. Гойди  інші.

Серед кращих українських кіноакторів можна назвати Івана Миколайчука, Костянтина Степанкова, Леоніда Бикова, Аду Роговцеву, Антоніну Лефтій, Михайла Голубовича, Богдана Ступку, Ларису Кадочникову, Івана Гаврилюка, Людмилу Єфименко, Володимира Талашко, Борислава Брондукова, Миколу Гринька, інших.

Театр у 70-80 рр. охопила хвиля русифікації. Лише 30% театральних постановок здійснювалися українською мовою(подібна ситуація була і в кіно). В Києві провідною установою залишався театр імені Франка.

Образотворче мистецтво

 Український живопис 50-80 років характеризувався народницьким академічним стилем, реалістичними тенденціями, переважанням зображальності над виразністю. Рівень його мав би бути більш високим, якби не заважали  догматичний підхід до творчості художників з боку офіційних властей.  Адже відповідно до гасла про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам трудящих», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Але талановиті живописці продовжували демонструвати досить високий професійний рівень. Художник Михайло Дерегус працював над серією «Шевченкіани», ілюстрував твори І. Котляревського, М. Гоголя, Л. Українки.                                                           

Талановита народна художниця Катерина Білокур з села Богданівка на Київщині малювала чудові натюрморти і пейзажі.  Художник Олексій Шовкуненко — автор численних портретів письменників (Ю. Яновського, П. Тичини, М. Рильського, Л. Первомайського), героїв війни (С. Ковпака), видатних акторів, митців. Відомі його краєвиди України («Повінь. Конча Заспа», «Дуби»), Молдавії, Кавказу, Уралу, Башкирії, натюрморти.

Георгій Малаков прославився як талановитий графік, ілюстратор пригодницьких, науково-фантастичних, військово-патріотичних творів, вітчизняної і зарубіжної класики. У його творчому доробку серія малюнків, присвячених Великій Вітчизняній війні, ілюстрації до поеми Л. Українки Д. Бокаччо, В. Скотта, до фантастичних романів В. Владка інших. Малакову вдавалося досягти неймовірної виразності і витонченості у творенні романтичних, інколи екзотичних сюжетів і героїв. Вражає неабияка фантазія цього художника, адже часто йому потрібно було малювати віддалені від нас в історичному часі світи, інколи  - вигадані машини і зорельоти, фантастичні планети, зброю, роботів тощо.

Георгій Якутович — український  графік, ілюстратор, майстер ліногравюри, ксилографії та офорту, художник кіно; народний художник України. Якутович відомий майстерними графіками (переважно дереворитами) до творів М. Коцюбинського, І. Франка, В. Стефаника, до «Повісті минулих літ». Брав участь у створенні фільму «Тіні забутих предків» С. Параджанова.