Читати книгу - "Як я став супер злодієм, Тигер "

10 Розділ ( фінал)

Сторінка 56

Тренувальний день знову почався важко, але з кожним кроком Андрій відчував, що стає сильнішим. Він продовжував битви з другим Андрієм, і щоразу той ставав усе хитрішим і швидшим. Справжній Андрій усвідомлював, що ці бої допомагали йому не лише вдосконалювати свої навички, а й наблизити момент, коли він зможе прийняти самого себе і стати найсильнішим.

Коли тренування на день закінчилося, обидва Андрії сіли на лаву, щоб перевести подих.

— Ти казав, що навчався в Геройській Академії, — почав справжній Андрій, витираючи піт із чола. — А чи зустрічав ти тих супергероїв, яких показували по телевізору? Наприклад, **Всемогутнього** і його учня? Вони завжди виглядали такими сильними й непереможними.

Другий Андрій трохи здивовано глянув на нього, але його вираз обличчя швидко повернувся до спокійного.

— Так, — відповів він після паузи. — Я зустрічав Всемогутнього. Він був одним із найсильніших героїв нашого часу. Його учень також був обраний для того, щоб продовжити його справу. Їхня сила — це не лише фізична міць, але й сила духу. Вони прагнуть зберегти мир і порядок у нашому світі.

Справжній Андрій слухав уважно, але його справжньою метою було щось більше. Він спеціально запитував про героїв, щоб дізнатися більше про їхні слабкості. Тепер, коли він став суперзлодієм, він розумів, що ця інформація може стати йому в пригоді в реальному світі.

— А як вони вдаються такими непереможними? — запитав Андрій, намагаючись виглядати просто цікавим, хоча насправді він хотів дізнатися більше про те, як їх можна перемогти.

Другий Андрій трохи підозріло поглянув на нього, але потім знизав плечима.

— Їхня сила не лише в м'язах чи техніці. Вони вірять у справедливість і у те, що роблять. Це робить їх сильними. Вони завжди намагаються зберігати надію навіть у найтемніші часи.

Справжній Андрій кивнув, зберігаючи спокій. Він розумів, що герої в реальності далеко не такі ідеальні, як здаються. Його власний досвід підтверджував це.

— Цікаво, — промовив він, ніби задумався над сказаним. — Але що, якщо все це — лише маска? Що, якщо за цією "справедливістю" ховається щось інше?

Другий Андрій нахмурився.

— Ти занадто багато думаєш про змови, — сказав він. — Не всі герої такі, як ті, кого ти зустрічав у своєму світі. Деякі з них справді борються за добро.

Справжній Андрій не був упевнений у цьому. Він вірив, що кожен має свої приховані мотиви, і герої — не виняток.

Після тренування обидва пішли в різні кімнати для відпочинку. Але другий Андрій ще не знав, що справжній Андрій підготував для нього сюрприз.

Пізніше того вечора справжній Андрій повернувся в кімнату з невеликим диском у руках. Він підключив його до телевізора і ввімкнув відео. На екрані почали з’являтися кадри зі скандальними записами про героїв.

— Ось вони, — сказав справжній Андрій, сівши поруч із другим Андрієм і вказуючи на екран. — Ось ким насправді є ті, кого ти вважаєш захисниками.

На екрані миготіли сцени із записами супергероїв під час їхньої діяльності. Але це не були офіційні кадри, де вони рятували світ чи боролися зі злочинністю. Це були моменти їхньої слабкості, де вони використовували свою владу для власної вигоди або нехтували життями простих людей.

Другий Андрій дивився на це з подивом і сумом.

— Це… не може бути правдою, — сказав він після тривалого мовчання. — Я не можу повірити, що вони такі.

— Це реальність, — відповів справжній Андрій холодно. — Вони ховаються за маскою героїзму, але насправді вони такі ж корумповані, як і ті, проти кого вони борються.

Другий Андрій мовчав, його погляд був спрямований на екран, де показували все більше компрометуючих моментів. Він почав сумніватися в тому, що вважав правдою все своє життя.

— Тепер ти розумієш, — продовжив справжній Андрій, — чому я обрав інший шлях. Герої не є тим, ким вони себе показують. Я знав це від самого початку, але тепер ти бачиш це на власні очі.

Другий Андрій зітхнув і відвернув погляд від екрану.

— Можливо, я помилявся, — тихо промовив він. — Можливо, я не бачив усієї картини. Але це не змінює того, ким я став. Я боровся за справедливість, як я її розумію.

Справжній Андрій посміхнувся.

— Ти зрозумієш усе, коли приймеш мене, — сказав він. — Ми одне ціле. І тільки тоді, коли ти визнаєш це, ми зможемо об’єднатися й стати найсильнішим. Тільки так ми переможемо цих фальшивих героїв.

Другий Андрій мовчав, замислившись над словами справжнього Андрія. Він почав розуміти, що ця битва — не просто фізична. Це була боротьба ідей, шляхів і розуміння того, що є добро і зло.

— Можливо, ти правий, — нарешті сказав він, його голос був тихим, але рішучим. — Але я не можу просто так здатися. Щоб прийняти тебе, я повинен перемогти тебе.

Справжній Андрій кивнув.

— Я знав, що ти скажеш це, — відповів він. — І я готовий до цього.

Другий Андрій піднявся з лави й глянув на нього.

— Ми продовжимо завтра, — сказав він. — І якщо ти зможеш перемогти мене, я прийму тебе. Але якщо ні — ми залишимося ворогами.

Справжній Андрій кивнув, знаючи, що це був вирішальний момент їхньої подорожі.

Сторінка 57

Тренувальний зал заповнила напружена тиша. Андрій і його двійник стояли один навпроти одного, відчуваючи, що це була їхня остання битва. Все, що відбувалося до цього моменту, вело до цього зіткнення — битви не лише за силу, але й за право стати цілим.

Всі вчителі Андрія, включаючи **Лорда Імперіума**, уважно спостерігали за тим, що ось-ось почнеться. Їхні обличчя залишалися серйозними, але всередині кожен із них захоплювався тим, як далеко зайшов їхній учень.

— Це його момент, — тихо промовив Лорд Імперіум, стоячи в тіні біля стіни. Його очі зосереджено спостерігали за кожним рухом Андрія. — Він має прийняти свою іншу половину. Якщо він зможе, то стане одним із найсильніших суперзлодіїв у світі.

Інші вчителі мовчки кивали. Вони розуміли важливість цього моменту. Андрій стояв на межі переходу на новий рівень сили — до рангу **SSS**. Це був не просто шлях до величі, це була нова ера для світу суперзлодіїв.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍