Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

РОЗДІЛ 7

РОЗДІЛ 7

Був чудовий, сонячний, суботній ранок. Ленз розплющила очі, хлопець лежав поряд, обіймаючи її. Вона посміхнулась, обережно поправила його волосся, щоб не лізло в очі. Леві лише повернувся набік пригорнувши її міцніше до себе. Дівчина вже не могла заснути, тому лежала і ніжно перебирала його волосся.

Давай навічно залишимось тут, - сонно пробурмотів хлопець.

На що дівчина посміхнулася, але встала з ліжка.

Треба прокидатися, сонько. Ще багато справ попереду.

Дівчина зайшла за невелику ширму, щоб перевдягтися. Леві сів на ліжко, він так і був в штанах і сорочці. Матеріалізація одягу більше не працювала, тепер йому потрібно звикати до всіх людських потреб. Їм пощастило, що на другому поверсі була окрема ванна Ленз, але життя в одному домі з її батьками, вимагало обережності.

Дівчина запланувала пройтись по місту, обрати одяг для Леві і ще купити телефон. В них майже не виходило чути думки один одного, тому мати альтернативні методи зв’язку стало необхідністю.

Головною проблемою було те, що хлопцю треба покинути будинок так, щоб його не побачили. В кімнаті Ленз було вікно, яке виходило на заднє подвір’я, але спускатися треба було обережно, один не правильний крок і можна боляче впасти або привернути увагу дорослих.

Леві опинившись на вулиці, чекав на подругу. Дівчина спустилась до батьків на кухню, попередивши, що планує піти прогулятися, поквапилась до хлопця. Після вчорашньої розмови з Тедом, її тато нарешті від неї відчепився і все по трохи поверталось у звичне русло.

Першим за планом було поснідати, вони сіли на терасі невеликого кафе.

Не можу звикнути до того, що  тепер від людей не сховатися, - сказав він. – Ти впевнена, що нам вдасться спокійно переховувати мене, поки твої вдома? Враховуючи, що тепер у них більше вільного часу. Ми щось вигадаємо, завжди можна втекти. І вони ж звісно не почнуть шукати власну доньку. До біса батьків, сьогодні чути про них не хочу. І чого ж ти хочеш? Чудово провести час разом, тому треба поквапитися з покупками. Можливо сходимо кудись опісля? Куди забажаєш.

Розплатившись за їжу, вони вирушили далі. Ленз придбала мобільний телефон, тепер у разі потреби, вони будуть на зв’язку. Далі відвідали торговий центр, де обрали новий одяг Леві.

Ти можеш обрати щось інше? – питала вона. – Це ж майже те ж саме, що ти носив до того. В тому і сенс, щоб хоч щось залишилося в мені без змін.

Хлопець тепер мав декілька сорочок на зміну, та штани, але куртку залишив стару і на відріз відмовився розглядати альтернативу. Зібравши невеликий пакунок, пара продовжила гуляти. Вони йшли по невеликій алеї, коли Ленз побачила ковзанку.

Зайдемо? – запропонувала вона. Ти ж знаєш, що я з тобою куди поведеш.

Дівчина покрокувала до приміщення, всередині не було так багато людей, тому обравши потрібне взуття, рушили на лід.

Зачекай, - невпевнено почав хлопець, - ти не попереджала, що тут треба вміти їздити на ось цьому, -  він вказав на ковзани. Я тебе навчу не хвилюйся, - вона простягнула йому руку.

Тримаючись за руки, Ленз показувала, як правильно рухатися. Леві невпевненими кроками повторював за нею. Зрозумівши концепцію через пів години спокійно тримався самостійно. Дівчина кружляла довкола нього, їй було незвично бачити його таким. Зазвичай, Леві стриманий, впевнений і у жодному разі не показав би слабини, коли довкола є люди. Але тут і зараз хлопець повністю довірився їй, не все в цьому світі можна знати одразу. Вони разом для того, щоб вчитися нового, не приховуючи власні слабкі сторони.

Ленз трохи розігнавшись, направилася ближче до нього, але не розрахувавши швидкість почала падати назад. Леві встиг підхопити її і притягнути до себе, вона схопилася за його плечі.

Ти вже спритніший за мене, - посміхнулася дівчина.

Провівши чудово час, вони вийшли до міського парку. Тримаючись за руки, гуляли до поки не почало сутеніти.

Пробравшись на заднє подвір’я хлопець знову заліз через вікно кімнати, а Ленз повернулась через головний вхід. Батьки були в своїй кімнаті, дівчина повідомила їм, що вже вдома і піднялася до себе.

Вона зібрала невелику сумку в яку склала трохи їхнього одягу, поклала гроші та документи. До поїздки вони були повністю готові. Дівчина взяла с кухні поїсти і принесла в кімнату. День добігав кінця під смачну вечерю та цікавий фільм. Обговоривши альтернативні кінцівки сюжету, Ленз перевірила чи заснули батьки, в цей час Леві міг спокійно виходити з кімнати. Приготувавшись до сну, вони лягли в зручне ліжко та ще трохи балакали про все на світі.

Як тільки я закінчу школу, переїдемо. Орендуємо невелику квартиру, будемо жити і не ховатися. Не життя, а мрія, - трохи з сумом сказав він. Гей, ти не віриш, що нам вдасться? Вірю, просто до того ще так далеко. Ти не помітиш, як швидко плине час. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍