Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Вона обійняла його і дала волю емоціям, які накопичилися за останній час.

Через декілька днів батьки забрали Ленз з лікарні. Вона повернулася додому, до своєї кімнати, яка тепер слугуватиме нагадуванням того, що в ліжку дівчина прокидатиметься віднині сама.

Ленз пройшла всередину і побачила величезний встановлений синтезатор.

Коли мама вийшла з кімнати, Ленз підійшла до інструменту. Провела пальцями по клавішах і опустилася на підлогу, стримуючи бажання кричати від болю.

«Зазирни у ящик» - виник спогад у свідомості.

Дівчина поглянула на ящик, який тільки нещодавно, вона намагалася розтрощити молотком. Повільно відсунувши його, Ленз побачила аркуш паперу, розгорнувши його, стало зрозуміло, що то був лист. Дівчина підійшла до ліжка  і сіла читати.

«Коханнячко,

Пробач мені.

Якщо ти читаєш це, то я не встиг розказати тобі особисто, а значить трапилося те, що змусило мене зникнути.

Тому я написав цього листа, можливо створивши, новий парадоксальний артефакт.

Коли ми знайшли книгу, при контакті з нею я відчував, як вона була потрібна Темряві. Він схиблений на своїх колекціях. Спогади про його темний простір переслідували мене все моє існування і найбільше я боявся, знову туди потрапити.

Коли я зрозумів, що книга відіграє важливу роль, то вирушив до нього. Саме тоді мене не було три дні. Мені вдалося обмінятися з ним, не укладаючи угоди. Темрява отримав книгу, а я дізнався де живе Колін.

З самого початку цієї історії, яку ти розслідувала, мене не покидало передчуття, що він вижив. Я знайшов його, він не одразу мене вислухав, але побачивши годинник, зрозумів, що історія повторилася. Для того, щоб я не зробив його помилок, Колін віддав мені свій щоденник. Саме той темний зошит, який я довгий час ховав від тебе. Цей предмет має неабияку силу, бо  зберіг спогади Коліна від уявної форми до людини. Зараз, скоріш за все, він теж у Темряви.

Від Коліна я дізнався, що годинник, як і будь-яка обіцянка демона – має хитрощі та лазівки. Годинник не робив його людиною, він підтримував фізичну форму, поступово знищуючи уявну. Саме тому стрілки одного дня перестали йти, бо більше мене як уяви не існувало. Втративши годинник, я опинився в заручниках Темряви.

Колін теж в останній свій день втратив годинник, але він був більш рішучим за мене, тому його не поглинули. Він просто став людиною, йому вдалося повернутися до того часового проміжку з якого, колись Пітьма вирвав його. Колін народився на п’ять років раніше за Джулію і ставши дорослими, вони могли б зустрітися та побудувати родину, як і мріяли.

Але Джулія уклала угоду з Темрявою, саме через це вона потрапила в лікарню. Він планував, що вона там і загине, але Колін зберігши щоденник, не забув її. З самого дитинства, він знав, що там десь живе його доля. Щоб врятувати кохану, Колін уклав угоду з демоном. Її умови звільняли Джулію від тортур і дозволили помститися автору книги. Той доктор не зник, Колін вбив його. Натомість Темрява заборонив йому наближатися до коханої. Щоб у двох людей, чия доля бути разом, не було шансу знову зійтися.

Я зламав їх угоду, познайомивши Джулію з Коліном. В кожній угоді з Пітьмою є лазівки, які треба навчитися використовувати проти нього ж самого.

Коли я став фізичним завдяки годиннику, мені вдалося прийняти факт, що уявна форма знищена, бо я хотів бути з тобою поряд. Але цього виявилось недостатньо. Мені все ще було страшно опинитися в його кайданах. Що і трапилося на жаль.

Потім ти уклала з ним угоду, щоб повернути мене. Він зробив так, щоб я більше не міг тебе торкатися. Так ми відчували дотики один одного, але як я колись зауважив, якщо ти будеш падати, мені не вдасться тебе зловити.

Я тільки нещодавно усвідомив те, що казав мені Колін.

Якщо я дійсно зник, отже, щось загрожувало твоєму життю, і я взяв на себе усі наслідки, щоб врятувати тебе. Тільки так, я б зник, а ти жила б далі. Щире бажання врятувати кохану людину, відкинувши страх смерті і переродження дасть мені можливість стати людиною. Десь в цьому світі на два роки раніше від тебе народився хлопчик, доля якого зустріти тебе і покохати на все життя.

Я не вів щоденника, тому, скоріш за все,  у формі людини не пам’ятатиму нашого спільного минулого.

Але благаю, не здавайся і знайди мене. Я не хочу забувати нас. Відшукай мене, щоб я міг знову тебе покохати так само сильно, як зараз.

Твій навіки уявний друг Леві.

P.S: Ти навіки моє коханнячко».

Кінець