Читати книгу - "Вільні, Foma"

     Попереду ще було пів літа, і не одна зустріч з Анною. Але з того часу цвіт навколо почав падати на землю тьмяними променями. Скоро, після того як наші дороги розійшлись я перестав бачити і чути. Втратив насиченість. Тому усе, що було далі лишилось без каплі життя в моїх спогадах. Багато приємних моментів ще чекали попереду, але що краще я себе почував в окремий момент, то гірше було мені на останок.

     Анна-Марія наділила мене любовʼю, і коли це було найбільш чутливіше, вона показала, яку ціну платять ті, хто любить. Що означає бути людиною, бути вільним, і як тяжко нести на собі тягар відчуття живої краси.

     Часто згадуючи її, я згадую, скільки людей втрачають коханих людей. Не через різноманіття людського світогляду, але через війну. Вона не запитує, і не просить обирати. Завжди бере участь не в своїй грі моралі і почуттів. І ніколи не програє.

     Анна-Марія зʼявилась в моєму житті, як вогнище усієї могутності жіночої краси. Без болю немає життя. Та пройшовши терени сумʼяття, обпаливши крила — наша любов воістину стає святою. Випереджаючи доріканням — стає доказом того, що ми — люди — воістину живі.

     Алегорія повісті якій ніколи не буде знайдено пояснення: поки ми любимо, ми лишаємось людьми. Поки любов житиме, людина встоїть і в сутінках судного дня.

Кінець