Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

На щастя, нудьгувати під час варти нам не довелося, Рааль виявився непоганим оповідачем і в подробицях переповів мені та Ведмедю бій.

Після того, як я загинув, шарги, розпалені сутичкою, пішли на штурм і вирішили з наскоку знести жалюгідне укріплення.

Своєю божевільною витівкою я зумів відвернути основний потік ворогів, але частина свинорилих усе ж таки не пішла за мною, а одразу кинулася атакувати стіну. Їх було небагато, тож Фелмор виділив для обстрілу, лише два десятки лучників, наказавши решті не демаскувати себе і стріляти тільки, якщо шарги впритул наблизяться до стіни й почнуть її ламати. Свинорилі не відзначалися розумом, тому їх анітрохи не збентежило, що кинуті у відповідь дротики зовсім не застряють у дерев’яному частоколі.

На їх захист можна, лише сказати, що особливо роздумувати їм не дозволяв масивний обстріл. Щоправда, він вівся, лише з однієї ділянки стіни. Такі дії людей були розцінені шаргським ватажком, як наявність за стіною невеликої кількості захисників, через що ті змушені зосередитися в одному місці, аби створити щільний вогонь і відбити штурм, який ведеться на даній ділянці.

І справді, звідки в такому глухому поселенні, стіни якого, тільки дивом ще не розвалилися, взятися серйозному війську?

Саме тому, коли зі мною було покінчено, він не став чекати підходу інженерного загону і відкликати воїнів для перегрупування, а одразу протрубив у сигнальний ріг загальний наступ. Така масована атака, на його думку, мала розтягнути сили захисників по всьому периметру, не дозволяючи їм створити щільний вогонь.

Але, яким було здивування свинорилих, коли на підході до стіни з усіх боків у них полетіли стріли.

На додачу захисники почали активувати навички, скидаючи на голови нападників, важкі валуни, засипаючи вихором копій, проріджуючи розрядами блискавок і вогняних стовпів, а ще із землі виростали хижі ліани, розливалися калюжі слизу, розверзлися  прірви та ями, наповнені гострими кілками.

І все ж, остаточно шарги втратили бойовий дух, коли виснажилися ментальні хвилі, що створювали ілюзію та виявилося, що свинорилі весь цей час юрмилися перед високими кам’яними стінами.

Побачивши незламну для своїх сокир перепону, шарги все ж таки скористалися зачатками доступного інтелекту і, не чекаючи сигналу про відступ, щосили побігли назад. Одна справа, намагатися з наскоку прорубати сокирою пролом у хиткій дерев’яній стіні, інша — безрезультатно довбати по каменю, вибиваючи всього, лише крихту. Хоча вони й справді, дуже тупі, оскільки так і не збагнули, чому їхні сокири відскакують від дерева, практично не шкодячи йому.

Ставка на ілюзію виявилася дуже вдалою, під стінами фортеці залишилась окропляти кров'ю землю, ледве не половина банди. Шаргському ватажкові, за розумом потрібно було б відступити, але судячи з усього, життя простого шаргського солдата не коштувало й ламаного гроша в очах воєначальника. Одразу згадалась популярна в давнину фраза «Баби ще народять», хоча хто їх розбере, звідки беруться шарги, навіть місцеві цього не знають.

Друга хвиля свинорилих пішла в бій уже в деякій подобі строю. Попереду бігли воїни, прикриті величезними дерев’яними щитами. За кожним щитом перебувало по два шарги, які несли за плечима зв’язки з дротиками.

Підбігши на дистанцію впевненого кидка, вони ставили щити на землю і по черзі, утримуючи масивну конструкцію, закидали захисників невеликими списами, відволікаючи на себе увагу бійців Фелмора, і даючи можливість натовпу воїнів, який біг за ними, приставити до стіни імпровізовані драбини, які, по суті, були голими стовбурами дерев, з вирубаними в них нішами, куди можна було поставити ногу, точніше копито.

Мій скепсис, щодо можливості швидко піднятися на стіну за допомогою такого сумнівного пристосування одразу ж розвіяли Рааль із Ведмедем, заприсягнувши, що шарги скачуть ними, немов гірські цапайли по скельним виступам. При цьому, руки в них залишаються вільними, що дає змогу досить ефективно захищатися та атакувати, під час штурму.

Ось тільки на біду для рядових шаргів, їхній загін не був підготовлений для взяття серйозних укріплень, та й втрати далися взнаки.

Під час першої хвилі лучники Фелмора цілеспрямовано вибивали нічим не захищених метальників дротиків. Тож тепер їхньої кількості було недостатньо для створення щільного загороджувального вогню.

Захисники практично безкарно розстрілювали шаргів, що несли імпровізовані драбини. Ще більше сум’яття в ряди нападників внесла Алія, у якої було достатньо часу на створення потужного заклинання. У момент, коли драбини були притулені й перші свинолюди вже дісталися краю стіни, Алія подала умовний сигнал, і всі захисники миттєво заплющили очі, а небо осяяв яскравий спалах.

І поки очманілі та приголомшені воїни противника судомно терли очі, намагаючись, хоч щось розгледіти перед собою, захисники знову продовжили лютий обстріл.

У перший день моєї появи в цьому світі, Алія вже використовувала дане заклинання, але тоді воно було застосовано практично миттєво, без належної підготовки, під час якої, кресляться руни на землі. Ці руни дозволяють використовувати ефір значно ефективніше, завдяки чому міць заклинання збільшується в десятки разів.

До честі свинорилих, вони доволі швидко оговталися і зі ще більшою люттю почали штурмувати стіни.

Утім, це тільки зіграло на руку захисникам, у своїй несамовитості воїни супротивника так сильно бажали якнайшвидше видертися нагору, що геть забули про всяке самозбереження і навіть не намагалися прикриватися щитами від стріл.

Лише на одній ділянці стіни стався прорив. Виявляється, не всі шарги  це гарматне м’ясо для тренування шмаркатих молодиків, та й їхній ватажок, нарешті, вирішив проявити свої полководницькі навички.

Несподівано для захисників, під стінами однієї з крайніх веж матеріалізувався загін воїнів, що складався з п’яти десятків бійців. Вони відрізнялися від своїх сорильників значно більшими розмірами, величезними іклами, прикрашеними різноманітними кільцями та сергами, наявністю металевої зброї та щетинистим покривом, видимим на неприкритих металом і тканиною ділянках шкіри. Місцеві їх прозвали своргами, які, по суті, були шаргами, що зазнали змін після досягнення шостого рангу.