Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

Утробно гарчачи, сворги з іще більшою швидкістю і вправністю почали дертися притуленими драбинами, скидаючи вниз рум’яношкірих побратимів, котрі не встигли поступитися дорогою. Зі стін і веж в нападників одразу полетіли стріли, а також з десяток вогняних куль та блискавок, але підняті ними блякло жовті щити з легкістю пережили атаку.

Виявляється, якщо в предмет інкрустувати золотий кристал, то, з його допомогою, можна відбити спрямовану на тебе навичку. Звісно, розверзнися під твоїми ногами земля і ти неминуче впадеш у пролом, зате згусток кислоти, блискавку, потік полум’я або іншу навичку схожого типу, цілком успішно можна відбити таким щитом.

Ідеального захисту не буває і у всього є свої мінуси. По-перше — таким щитом можна відбити не більше трьох атак і потім необхідно чекати дві години, аби камінь заново відновився. По-друге — ці камені є досить рідкісними, через що далеко не кожен шукач може дозволити собі таку розкіш, а про те, аби вставити їх в обладунки, і зовсім говорити не доводиться, принаймні воїнам Туманного світу.

Увесь час поки відбувався бій із бандою шаргів, натиск на крайню ліву ділянку стіни був найслабший, у звязку із чим Фелмор перекинув звідти частину бійців на інші напрямки. Тому й не дивно, що ватажок обрав саме це місце для свого елітного десанту. Метою ворогів було зачистити дану ділянку, а потім, захопивши обидві вежі та забарикадувавши проходи, дозволити шаргам безперешкодно підійматися на стіну.

Якби в них вийшов цей задум, то подальший бій довелося б вести практично на рівних. Ще й розділити сили аби виставити заслін на шляху до долини, адже, забажай шарги попрямувати в селище, зупинити їх було б просто нікому. Навіть воїни, що перебувають на вершині донжона, не прострілювали два крайніх прольоти стіни.

У принципі, донжон і споруджували з метою створення щільнішого вогню над воротами фортеці, а також, як останню лінію оборони, причому не для всіх. На жаль, але вмістити весь гарнізон та сім’ї місцевих жителів, він не міг. Коли будували оборонні укріплення, селище було невеликим і складалося з кількох десятків будинків. Це останнім часом воно розрослося, поповнюючись за рахунок відставних воїнів гарнізону фортеці.

От тільки до сьогодні, тут було дуже тихо, тому гроші й людські ресурси на розширення і зведення додаткових укріплень ніхто зі столичних чиновників виділяти не побажав, а можливо їх просто не було. Безперервна війна із шаргами забирала більшу частину ресурсів.

І ось, бій уже тривав на підступах до верхніх майданчиків веж, коли в справу вступив загін, очолюваний особисто Фелмором. Складався він із двох десятків досвідчених ветеранів, які зуміли за довгий час боїв досягти десятого-дванадцятого рангу. На додачу до всього, Луара почала грати пісню незламності, що на протязі п’ятнадцяти хвилин збільшує у двічі  усі характеристики та силу навичок.  Захисники пішли на прорив, використовуючи весь доступний їм арсенал. У нещодавно зведену своргами барикаду, що закрила прохід між вежами, полетіли вогняні кулі, блискавки, шматки їдкого слизу, величезних розмірів молоти та списи.

Після перших влучень барикада укрилася захисною сферою, а перед нею почали виникати й нашаровуватися один на одний, величезні, металеві щити, на додачу у бік аймаларців полетіли вогняні кулі та блискавки. Виходить, елітні воїни шаргів також володіли різноманітними навичками й не збиралися ставати легкою здобиччю.

От тільки накладені Луарою чари значно посилили Фелморових бійців, тож незабаром щити, а за ними і зведена барикада, були знищені й воїни зійшлися в рукопашній сутичці. Сворги билися відчайдушно, але захисники значно перевищували їх у силі та майстерності володіння зброєю, до того ж на допомогу Фелмору наспів Леворд із залишками нашого загону, а також кілька бійців із лікарськими навичками.

Врешті їм вдалось очистити стіну та обидві вежі від ворогів, але практично всі їхні захисники полягли, не давши змоги свинорилим пробратися нагору.

Ледве сворги були знищені, як просигналив ріг, і жалюгідні залишки банди відхлинули назад, залишаючи попід стінами гори трупів.

Раніше за недобитками вирушав спеціальний загін, у завдання якого входило знищення всіх шаргських воїнів,  аби зберегти таємницю про наявність великого й добре захищеного поселення людей у цих краях.

Проте зараз під стіни долини прийшла  повноцінна банда, чого ніколи не було раніше. А тому, навіть попри втрати, що зазнали свинорилі їх все ще залишалося дуже багато, і бій на відкритій місцевості з переважаючими силами супротивника загрожував великими, а головне безглуздими втратами. Шаргський ватажок, як тільки побачить погоню, без докорів сумління пожертвує більшою частиною воїнів, аби виставити потужний заслін. І поки люди Фелмора проб’ються крізь нього, він уже сховається в лісі.

На додачу до всього, гарнізон зазнав істотних втрат. З п’яти сотень захисників на ногах упевнено стояло не більш ніж половина, інші були сильно поранені. Рани їм перев’язали і обробили простими мазями, аби ті не померли до моменту, коли можна буде повторно застосувати кулі базилікса.