Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

турист розповів. Ніяких тобі нафтових комбінатів, одненький заводик аніліновий на березі.

Ми за снасті — й туди. Зупинились у якогось діда. День сидимо вудимо, тиждень — жодного разу не клюнуло. А без риби повертатись не хочеться.

Ми до старого:

— Кажуть, у тебе сітка є.

— Яка така сітка. Нема в мене ніякої сітки. Сітка — то що таке? То через радію передають.

Ми говоримо:

— Дідусю, ми заплатимо. Нам риба потрібна.

— Риба всім потрібна. А у нас знаєте як рибнагляд працює? На глісерах так і шастає.

Та все ж таки вмовили ми його..

— Гаразд, — каже, — ходімо сітку ставити. — . Він знімає з вікон занавіски тюлеві, скріплює їх скріпками. — Тільки ставити не я буду. Стара моя. Якщо охорона наскочить, скаже — прати вийшла. У нашому селі всі так і роблять.

Вночі ми поставили сітку біля заростей, — вранці витягаємо — риба!.. Я за життя стільки не бачив. Ми дрібноту викидали, а великих складали у баночку з-під майонезу. У мене й зараз один пічкур вдома живе в акваріумі. Під меченосця замаскований. Ми його для Нового року тримаємо. Знаєте, який це делікатес? У жодному ресторані нема. Приходьте — побачите. На цього пічкура знаєте скільки гостей поприходить? Приходьте, не пошкодуєте.

ОПОВІДАННЯ ДРУГЕ. ПОЛЮВАННЯ НА ХУТРОВОГО ЗВІРА

— А у нас так було, — підхоплює мисливець. — Прибігає якось Миколка Олександров.

— Я, — каже, — будинок купив.

— А гарний будинок?

— Руїна цілковита.

— То, може, ділянка гарна?

— Ніякої ділянки!

— То навіщо ж ти його купив?

— Там кроти водяться.

— Справжні?

— Авжеж! Вони у господаря черв'яків для риболовлі з'їли.

— Ура! Виходить, хижаки.

— У мене вже й ліцензія на відстріл двох штук є.

І ми сіли в літак і до Сибіру вилетіли. Зупинились у будинку мисливця. Коли принесли двох кротів на жердині — всі ахнули!

— Звісна річ, — кажуть, — все-таки наше мисливство найкраще в світі.

А де тепер шкура, спитаєте? Та в мене перед кріслом одна лежить. Я на ній взимку пальці грію. У мене дірка спеціально в капці зроблена.

ОПОВІДАННЯ ТРЕТЄ. ПОЛЮВАННЯ ЗА ПЕРОМ

— А я, хлопці, невдаха якийсь! — розпочинає оповідь третій. — Я за пером полюю. За літаючими: бабками, метеликами.

Купив я собі осу мисливську. Почав її муштрувати. Угледиш метелика — знімеш з оси ковпачок. Вона — бах! І метелик твій.

Тільки намірився за місто виїхати, полювання на метеликів і бабок заборонили, щоб поголів'я збільшити.

Нічого, гадаю, дочекаюсь я весняного перельоту мух. Дочекався. Виїхав я за місто, лежу на березі на зорі. У курінці. Чую: дзижчить поряд. Муха! Я з оси ковпачок зняв — лети! Раптом поряд — ба-бах! І немає моєї оси. Виявляється, за сусіднім кущем ще один мисливець з підсадною мухою полював. Він, звісна річ, плакався, вибачався. Мені свою муху натомість оси пропонував. Але я відмовився. Не полюбляю я цього полювання з підсадними. Є в ньому щось таке нечисте. А я люблю, аби все було по-доброму, як у славні давні літа.

— Едуарде Миколайовичу, діти вас розуміють. Ну, а дорослі —їхні батьки? Вони читають ваші твори?

Е. М. Ось, наприклад, оповідання «Цілющий бугай» — гадаю, що в ньому знайдуть щось смішне для себе і дорослі, і діти.

ЦІЛЮЩИЙ БУГАЙ

Село Троїцьке побіля Переелавля, село сумирне й безневинне. Люди в ньому мовчазні, поштиві.

А село Афоніно таке балакуче, начебто не з цієї місцевості. Недарма ходять чутки, що людей з цього села поміщик у карти виграв. І виграв їх, либонь, у південноциганських краях. Тому що таких балакучих людей ніде більше в нашій області нема.

Коли ідеш по Троїцькому, всі на тебе поглядають і ні про що не питають. Коли ідеш по Афоніно, тільки про тебе й мова:

— Дивіться, чоловік з вудкою вдень на річку іде.

— А що? Користі від нього ніякої, от і витурили.

— Це ж чому користі нема? Постав його на городі, от і користь. Усі ворони розлетяться.

— Та він, либонь, міський. Він на городі зав'яне через півгодини. Йому лише папірці підписувати.

— У мене торік мешкав один міський, кволий. Його жінка покинула. І цього скоро покине.

— Матусю! Це ж чому мене скоро покине?

— Тому що роботи в господарстві по горло. А ти на річку з вудкою. Ось ти назад підеш, побачимо, що ти там наловиш.

Отак од ганку до ґанку передають тебе мов естафету.

Зате в Афоніно подій усіляких мало. А на Троїцьке вони так і сипляться. То кіно туди приїдуть знімати про партизанів. То з'ясується, що пенсіонерка Купцова Дуняша вже третій рік як відьма. Через неї у Кльокових корова не доїться, а бригадир Павловський на тракторі художнику Чижикову огорожу зруйнував.

І раптом у Троїцькому бугай заграв. Козиряти почав. Був бугай як бугай. А з осені почав за всіма, хто трапиться, ганятись.

Корівник