Читати книгу - "Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань, Марія Миколаївна Влад"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Через папороть ми забігли аж на Івана Купала, а то ще мають бути наперед Розигри. Про це свято, котре лиш у глибоких горах наших дотримують, ми уже говорили напочатку, відтак знов, де йшлося про лісних — бісиць. Але це свято варте цілої книжки, великого дослідження: воно з душі народної, як та цвітка папороти уже лиш десь далеко зблисне. Не згубити би такого дорогого цвіту. Бо з ним і ниточка до чогось дуже важливого із давнини нашого буття згубиться — я певна!
Коли тоті Розигри? Мама сміється:
— Господи! Тобі саме пусте в голові... Уже сивієш, а тобі — Розигри.
— Ви мені шє матриган мали показати. Казали, шо у горідци нашім росте, а не показали...
— Тобі нашо матригану? Кому хочіш дати? З ним нема жартів... Иди міні рушники попришпилюй над образами. Також давно обіцєєш; лиш пусте писати — кому того тепер треба? Ади, їсти нема шо купити.
Правда мамина. Тепер усім коби лиш гроші...
І все-таки віра народна невмируща: то там, то там протнеться обрядом. Деколи і не знають чому: так треба, предки наші того дотримували. От у кого є збігленєта (недоношені умерлі діти), той на Розигри не робить нічого. А як і має невідкладну роботу, то вполудне мусять її “присісти” — усі сідають на землю і кілька хвилин мовчки сидять. Відтак можна далі робити. Про збігленєт зрозуміло — нявки-бісиці саме із таких діточок і походять. А чому вполудне треба їм годити, а не коли інакше? Також є пояснення в самих оповідях: на Розигри вполудне нявки заводять данці, хто би нетвердо спав у тих місцях, то видів би, як вони данцують. Розигри — свято лісових дівчат; “зузи — данці з музиками нявки розчинают вобіди — розигруютци”, І це зрозуміло.
То коли ж тоті Розигри?
Гуцульский календар вказує: по Зеленому четвергови. Ще: “Розигри свєткуют гуцули, аби нявки ни взєли кого з собов, бо сей день — то свєто лісних; уни данцуют довкруг корчів, особливо ліщини, та не дают нічого робити”. І далі вже те, про що ми багато говорили: “Кажут, шо на Розигри ни можна робити, аби буря городами ни играла”. І це прояснено: за своє свято нечиста сила (хоть гріх таких файних дівчат обзивати так, але...) нашле пімсту тому, хто не дотримував — городи витовче.
Але мудрі гуцули і таке запримітили: на Розигри и звір усєка розигруєтци — най Бох боронит! Єк би у тот чєс між них упавси чоловік — роздерли би...
І далі: хто робит на Розигри, у того лакома звір маржину бити.
О! Це вже ближче до істини. У природи мусит бути такий день: Розигри.
І випадає він — день розигрів усеї дихані, надто лісової — у червні, тижнем по Зеленому четвергові.
Докладніше не сказати! Дивіться у календар, як маєте святешний, вичисляйте і святкуйте, хто як любить: можна іти на Скупову спати (не забудьте лиш узяти “лук-часник і оделен-зілля”), аби вздріти красних нявок у танцях; кому шкода городів, має вмерлих “ненароджених”, — краще нічого не робити; а хто має охоту здибати “розийграного” ведмедя — також прошу кудись у хащі!
Онуфрея припадає щороку 25. VI. До Онуфрья зазуля голосно кує. Ану, прослідкуймо, чи то так. Від Овуфрея і до Івана “затвердає” — давиться ячмінним колосом (вона, видно, звикла їсти зелене колосся, а тут воно вже стигле, з остюками). На Йвана перестає кувати цілком. Кажуть: від Онуфрея до Йвана днина стоїть на порі - “ні прибуває, ні менчєе”. Але то неправда, — сумніваються гуцули, — бо сонце так довго не годно стояти на однім місці; днина не стоїть на порі ані одної години; сонце щодня на инчим місци заходить; кождий це упантрує, як лиш схоче.
Не один гуцул не одне упантрував у природі. Нам важливо скористатися з усього, що полишено, передано предками. Воно добре виважене.
Сьомий місяць року — білень. Ще кажуть — бидзень. Згадуємо: тоді білять полотна; від спеки, мушні бицкаються корови.
7 липня (біленя) — Івана Купала, Різдво Йоанна Хрестителя. З цим днем пов’язано чи не найбільше обрядів; багато з них дійшли до нас. Але вже на початку XX століття бідкалися гуцули, що не розуміються на зіллях, котрі їх знаючі предки збирали на Йвана. А зілля було сильної лікувальної дії. “На Йвана идут в Чорногори брати усякі зілля. Старі люди с-нали докладно, ике зіллє до чого служит, ику маєт силу, єк си називає. Из теперішних людей мало хто це знає. А кожде зілля має силу, єк єго избирати до Ивана. Найбільше берут зіллє днем перед Ивана”.
Знали і уміло брали. І на лік, і на ворожбу. Особливо збирали оделен (Valeriana off), косатень (Iris), крівавник (Achilea millforium), хрещате зілля (Paris quadrifolia), прозірник (Hypericurn perforatum), підорву (Lysimachia nummularia). Тим зіллям лікуються гуцули без посвячення.
А оце зілля перед вживанням святять: біж-дерево (Artemisia campestris), васильки (Ocymum basilicum), живокіст (Symphytum off), звоздики (Dianfhus), чорнобривки (Tagetes patuSa), дівенну (Verbascum), арніку (Arnica montana), криве зіллє (Poligonium bistorta), девєцел (Carlina acaulis), підойму (Sanicula europaea), омелу (Viscumalbum).
He можу окремо не відділити матриган (Atropa belladona) — як видимо, це беладонна! Збираючи зілля Чорногорою, не раз наші діди надибували цю чародійну ростину. Її також святять. Але коли найдуть, мечуть, бувало, довкола него крейцарі, танцюють, обнімають, цілують його... Корінь матригану вважається у горах злюбним. Та й не лише до люби, а від різних тяжких
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань, Марія Миколаївна Влад», після закриття браузера.