Читати книжки он-лайн » Любовні романи 💘💔💏 » Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук

Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

116
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 80
Перейти на сторінку:

Гості звільнили місце в центрі залу, заграла музика, і Гертруда з нареченим закружляли в танці, схожому на вальс. Потім й інші гості приєдналися до них, і Аріан також запросив Софійку на танець.

Вона колись давно вчилася танцювати вальс для випускного балу в школі. Вони з однокласницями завчили основні фігури, повороти, притоптування. Софійка тоді добре намучилася зі своїм партнером, Артуром Конопельком, який так само, як і вона, терпіти не міг танцювати. Вони пообтоптували одне одному ноги, але танець було станцьовано, обов’язок виконано. З тих пір вона заріклася з ким-небудь танцювати.

Тепер, відчувши руку Аріана в себе на талії, вона раптом злякалася, що не зможе, не зуміє, впаде чи перечепиться, чи з нею станеться ще яка-небудь прикрість.

- Не бійтеся, я з вами, - тихо сказав дракон.

І вона довірилась йому, вони кружляли, як сніжинки в заметілі, як пелюстки на вітрі, і Софійка виявила, що чудово танцює, але, звичайно, такому чарівному перетворенню була причина - її партнер, котрий вів дівчину в танці ніжно й легко. Вони відчували кожен рух одне одного, все навколо кружляло й різнобарвно миготіло, Аріан був так близько, так дратівливо приємно відчувалася міць і тепло його рук, що Софійка зовсім забула, що треба тримати очі долу, не втрималась і подивилася йому в очі.

- Вона подивилася в очі дракону! – раптом прозвучало біля них голосно й різко.

Музика перервалася, танець зупинився, всі завмерли, почали озиратися.

Віринея стояла неподалік від трону і з перекошеним від люті обличчям вказувала на неї, Софійку. А дівчина не знала, що робити, чи опустити очі знову, чи вже все-одно, зміюка Віринея й тут її дістала, бо, видно, весь час слідкувала за нею та Аріаном. Дракон стис Софійчине зап’ястя, а потім виступив наперед, наче захищаючи її.

- Це неправда, - сказав він, трохи запнувшись. – Тобі здалося, Віринеє.

В його голосі звучало приховане прохання, щоб дракониця погодилася, признала, що помилилася.

Віринея лише засміялася, підходячи ближче.

- Я не помилилася, Аріане. Вона просто зараз дивиться мені в очі!

1 ... 47 48 49 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"