Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

– Я просто не знаю, що думати про Вашого племінника, – шепочу розгублено.

Турбота Теодора така щира і тепла. Але я зовсім не розумію його мотивів. Навіщо він возиться зі мною? Спочатку підозрює, потім кличе на побачення. Влаштовує напад, щоб урятувати та прив'язати до себе? Це дуже жорстоко та несхоже на нього. Але з Аліною він вчинив саме так, тільки був в іншій ролі.

Вслухаюся в сумні думки однією частиною свідомості. А друга частина мене висвітлює інші моменти.

Його запаморочливі поцілунки, ніжні та пристрасні одночасно. Ромашки у склянці. Рішучість і допомога Тео у пошуках Кості. Адже він звернувся до Макса, хоча спілкувався з ним через силу, приховуючи роздратування. Я помітила це. Можливо, варто поговорити з Максом про ту історію?

Водій відчиняє для мене задні двері.

– Далі сам, дякую, – підлітає Теодор і спрямовує мене до переднього місця. Помічаю, що він встиг накинути сорочку та штани.

Допомагає мені сісти та прикладає до плеча пакет із льодом, я притримую його правою рукою. Тео тягне ремінь безпеки, пристібає мене. Пальці затримуються на моєму стегні трохи довше, ніж необхідно, а друга рука заправляє за вухо моє розпатлане пасмо.

– Що ти робиш?

– Користуюсь останньою можливістю. За пару тижнів ти прийдеш у форму і вріжеш мені за такі маневри з ліктя.

– Дуже на це сподіваюся, – не стримую нервової усмішки.

Постійні жести уваги від Теодора остаточно збивають мене з пантелику. Ще й ця пропозиція поїхати на море... Це ж моя давня мрія.

А може?

Ні. Ну не можу я йому подобатися як дівчина. Я зовсім не схожа на Мілану. Але якщо тільки припустити?

Адже Тео порався з моєю подряпиною замість того, щоб обговорювати справи з Ніком. І там, у школі, як він називав мене, втішаючи? Мозок відмовляється відтворювати подробиці. Але це було вже згодом. Тео ніс мене коридорами і шепотів у мою маківку ... Кошенятко?!

Мамо рідна!

Тепер мені точно потрібне заспокійливе.