Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

     Але саме тут її доброта і бажання знайти справжнього друга стали її вразливістю. Лютер завжди говорив, що довіра — це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити, але Семптембра не могла чинити опір своїй природі. Вона розповіла Міріель про свою місію, про свої цілі і про те, як вона прагне допомогти імперії стати сильною. Вона поділилася своїми найглибшими таємницями, не підозрюючи, що це може мати катастрофічні наслідки.

      В якийсь момент їх стосунки почали напружуватися. Міріель, хоча й захоплювалася науковими досягненнями, все більше занепокоювалася моральними аспектами їхньої роботи.

— Семптембро, ми ж говорили про це, — голос Міріель був сповнений розпачу. — Ці експерименти... Вони жахливі. Ми перетинаємо межу.

Семптембра відвела погляд, розуміючи, що її подруга має рацію.

— Я знаю, — прошепотіла вона. — Але ми мусимо це зробити. Це наш обов'язок.

— Твій обов'язок — це зцілення, а не створення монстрів, — твердо відповіла Міріель.

      І наскільки мені відомо, одного вечора, після чергової напруженої дискусії, Міріель зникла. Наступного ранку її тіло було знайдено, і все вказувало на те, що це було вбивство. Ця подія стала загадкою для всіх, хто знав обох жінок, і лише Семптембра знала істину про те, що сталося тієї ночі. Вбивство Міріель стало важливим моментом в житті Семптембри, заклавши в неї відлюдність. Вона навіть зі мною не стала ділитись тим що сталось, а лише з Лютером, якого вона сприймала за батька, він своєю чергою записав всю її історію і зберіг в моїй бібліотеці, в Едеморі.

       Після смерті Міріель, Семптембра почала все частіше залучати до своїх експериментів добровольців, обіцяючи їм силу та непереможність. Багато з цих добровольців ніколи не поверталися до своїх домівок, стаючи жертвами її безжальних експериментів. Її успіхи знаменували собою значний вплив на південь. Місцеві жителі почали зі страхом та повагою говорити про "Відьму з Півдня", яка могла зцілити та знищити одним дотиком. Вона мала своїх прихильників, які вбачали в ній образ надії та захисту, але також викликала великий страх серед тих, хто знав про її жорстокі методи.

     Одного дня, під час своїх подорожей, Семптембра зустріла молодого солдата, який важко поранений повернувся з поля бою. Його тіло було спотворене від глибоких ран, а очі відображали відчай та безнадію. Серце Семптембри стискалося від болю, коли вона дивилася на нього. Він нагадував їй про те, що війна завжди приносить страждання і жертви. Вирішивши врятувати його, Семптембра застосувала свої найглибші знання магії зцілення, але це мало свою ціну.

      Семптембра забрала солдата до свого тимчасового притулку, де вона розпочала його лікування. Вона скористалася потужними алхімічними зіллями та закляттями, поступово відновлюючи його тіло. Процес був болючим і довготривалим, але Семптембра не здавалася. Вона проводила ночі біля його ліжка, тримаючи його за руку і шепочучи слова підтримки. Її дотик був ніжним, але сповненим рішучості. Вона відчувала, що починає закохуватися в цього солдата, його мужність і силу духу.

— Тримайся, — шепотіла вона, тримаючи його за руку. — Я зроблю все можливе, щоб ти одужав.

       Солдата звали Маркус, і з кожним днем він починав все більше розкривати свою особистість перед Семптемброю. Він розповідав їй про своє життя, про свої мрії і страхи. Семптембра слухала його, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом і турботою.

       Цілителька використовувала магічні ритуали, щоб відновити його м'язи та кістки. Вона малювала на підлозі складні символи, використовувала стародавні рукописи і читала заклинання, які зливались з її молитвами. Кожен ритуал був випробуванням для її сил і терпіння. Вона витрачала години, сидячи біля вівтаря, виготовляючи зілля і проводячи заклинання.

      Одного вечора, коли місяць високо піднявся над горизонтом, Семптембра розпочала найважливіший ритуал. Вона намалювала на підлозі великий круг, запалила свічки і почала читати заклинання з давнього пергаменту. Маркус лежав у центрі кола, його тіло було покрите травами і зіллям.

— Семптембро, що ти робиш? — запитав він слабким голосом.

— Я поверну тебе до життя, — відповіла вона, її голос був сповнений рішучості. — Ти станеш сильним і здоровим, я обіцяю.

      Вона продовжувала читати заклинання, її слова зливалися з таємничим пошепки вітру. Свічки тріпотіли, кидаючи тіні на стіни. Маркус відчував, як його тіло починає змінюватися, біль зникає, а м'язи стають сильнішими. Але в процесі ритуалу щось пішло не так. Закляття стало неконтрольованим, і Семптембра відчула, як темна сила проникає в його тіло.

     Коли ритуал завершився, Маркус зміг піднятися на ноги. Його тіло було відновлене, але щось було не так. Його очі були пустими, а воля — втрачена. Він перетворився на безмовного гвардійця, повністю підпорядкованого волі Семптембри.

      Семптембра була спустошена. Вона врятувала його життя, але водночас відібрала у нього його волю і здатність мислити самостійно. Вперше вона злякалася самої себе, своїх здібностей і того, що вона зробила.

— Пробач мені, — шепотіла вона, тримаючи його за руку. — Я зроблю все можливе, щоб повернути тебе. Ти не заслуговуєш на це.

      Кожного дня Семптембра намагалася докричатися до його душі, але його очі залишалися порожніми, а єдина фраза, яку він міг вимовити, була: "Я вас слухаю, моя госпожа."

        Цей випадок став для неї серйозним уроком. Семптембра боролася з внутрішніми конфліктами, намагаючись виправдати свої дії в ім'я більшого блага, але водночас не могла втекти від своєї совісті. Вона відчувала провину і біль за те, що сталося з Маркусом. Кожен день вона проводила час біля його ліжка, намагаючись повернути йому свідомість.

        Семптембра шукала нові способи і закляття, щоб повернути Маркуса. Вона проводила нові ритуали, сподіваючись знайти рішення. Її любов до нього була сильнішою за будь-які перешкоди, і вона не здавалася. Вона подорожувала до древніх храмів, попри заборону магів, зустрічалася з мудрецями і магами, вивчала стародавні рукописи. Вона відчувала, що близька до розгадки, але кожен новий ритуал був випробуванням для її сил і віри.