Читати книгу - "Ключ до майбутнього., Андре Буко"

Флаєр різко наближався, тримаючись усього на метровій висоті. Його двигуни гуділи, а фари заслілювали нас. 

За секунду він порівнявся зі мною, я різким рухом знизу до верху розгорнув йо-йо. Нитка засвітилася, як розпечений метал, і розсікла флаєр навпіл, наче гарячий ніж масло. Гравітаційні подушки згасли, і обидві частини корпусу важко вдарилися об землю, продовживши ковзати вперед за інерцією, ще з десяток метрів. Вогонь спалахнув у місцях розрізу, піднявши у повітря дим та іскри.

Я не став перевіряти, чи залишився хтось живим у середині. Ми одночасно з Ліе кинулися до нашого алеробайку.

Коли вона міцно вхопилася за мене, я увімкнув двигун і зірвався з місця. Аеробайк ревів, як дикий звір, коли ми мчали вузькими провулками, залишаючи позаду хаос і уламки.

Вулиці міста злилися в розмиті лінії, ліхтарі перетворилися на довгі смуги світла. Я втиснув акселератор до межі. Транспорт підскочив на повітряній подушці й прорвав звуковий бар’єр, а енергетичний вітрозахист перед нашими тілами засяв яскравіше.

Незабаром у далечині з’явився маєток графа. Його високі башти піднімалися над деревами, мов маяк у морі. Ліе увімкнула внутрішню мережу й зв’язалася з Куком.

– Паркуйтесь біля корабля, – коротко відповів він.

Коли ми підлетіли, усі уже чекав біля трапа. Граф і Кук обмінялися рукостисканнями.

 – Дякую, за те, що ваш диспетчер зміг так швидко організувати наш відліт, – сказав Кук, потискаючи руку графу.

Я помітив, як у вантажний відсік заходив флаєр Роса. Уже на містку Кук глянув на сержанта, який телепортувався до нас, за мить до старту. Він коротко кивнув, даючи зрозуміти що все гаразд.

Кук дав команду ШІ, вивести корабель на орбіту та розрахувати гіперпросторовий стрибок до астероїда теріанців, де він знайшов машину часу.

Як тільки ми покинули атмосферу, надійшло повідомлення з флоту корпорації НаноТех:

– Негайно зупиніться й очікуйте подальших інструкцій.

Ми не відповіли. Як і десятки інших суден, проігнорували їхні вимоги. Коли розрахунок завершився, двигуни перейшли в режим стрибка, і ми залишили Ельдорадо позаду, занурюючись у яскраве сяйво гіперпростору.

Шановний читачу! Якщо тобі подобається цей твір, додавай його до Бібліотеки Букнет (кнопка "Додати в бібліотеку" ). Це допоможе стежити за оновленнями та стане чудовою мотивацією для мене, як автора, продовжувати писати. Дякую! 😊