Читати книгу - "Чорний Загін"

-- Капітан, вийди, будь ласка на хвильку, -- попросив Ловець.

Капітан вайлувато вийшов з кімнати. Він виставляє себе незграбним мов ведмідь і не підозрює, що ми вже давно розкусили його. Тож продовжує вдавати.

-- Я не маю наміру відвести вас у відлюдне місце і там по-тихому прикінчити, -- сказав нам Ловець Душ. – Ворон, я не думаю, що ти розгадав моє справжнє ім’я.

Моторошно. Я втягнув голову в плечі. Ворон змахнув рукою. З’явився ніж. Він почав чистити і без того бездоганні нігті.

-- І найголовніше: Шепіт підкупила Кульгавого після того, як ми виставили його дурнем у справі з Загребельним.

-- Це пояснює події в Клині, -- вибухнув я. – В нас все було під контролем. І в одну мить рухнуло. А в битві під Трояндами він поводив себе, як шмат лайна.

-- Троянди – його вина, -- погодився Ворон. – Проте ніхто й гадки не мав що це зрада. Як-не-як, він один з Десяти.

-- Так, -- сказав Ловець. – Це багато чого пояснює. Але Клин і Троянди в минулому. А нас цікавить майбутнє. Потрібно позбутися Шепіт до того, як вона накличе на нас ще якусь біду.

Ворон поглянув на Ловця Душ, поглянув на мене і повернувся до свого абсолютно зайвого манікюру. Я теж не збирався вірити Поневоленому на слово. Ми, звичайні смертні, для них лише забавки й знаряддя. Вони з тих, хто відкопає кістки своєї бабусі тільки, щоб здобути прихильність Леді.

-- В нас перевага над Шепіт, -- сказав Ловець Душ. – Ми знаємо, що завтра в неї зустріч з Кульгавим…

-- Звідки? – запитав Ворон.

-- Не знаю. Про це мені розповіла Леді. Кульгавий не знає, що ми знаємо про нього, але знає, що довго він так не потягне. Він спробує домовитися про захист Кола. Він розуміє, що якщо цього не зробить – йому гаплик. Леді хоче, щоб вони загинули разом. Тоді Коло почне підозрювати, що це вона продалася Кульгавому, а не навпаки.

-- Не проканає, -- буркнув Ворон.

-- Ще й як повірять.

-- Ми повинні замочити його, -- сказав я. – Я і Ворон. З луків. А як ми їх знайдемо?

Що б він там не говорив, Ловця з нами не буде. Кульгавий і Шепіт відчують його присутність задовго до того, як він наблизиться на відстань пострілу з лука.

-- Кульгавий рухається з силами, що прочісують ліс. Він не знає, що під підозрою, тож не ховатиметься від Ока Леді. Він гадає, що його присутність буде сприйматися, як участь в пошуках. Леді буде повідомляти мене про його місце перебування. Я відправлю вас по його слідах. Коли вони зустрінуться, ви їх винесете.

-- Ага, -- глузливо посміхнувся Ворон. – Звичайно. Це буде, як стрільба в тирі.

Він метнув ніж. Той глибоко застряг у підвіконні. Ворон з тупотом вийшов з кімнати.

Мені такий розклад теж не подобався. Дві секунди я дивився на Ловця Душ і сперечався сам з собою, а тоді страх погнав мене вслід за Вороном.

В останню мить Ловець постав перед моїми очима, як змучена, похнюплена і глибоко нещасна людина. Гадаю, їм важко жити з такою репутацією. Всі хочуть, щоб їх любили.

Я писав одну з своїх фантазій про Леді. Ворон систематично прошивав стрілами червону ганчірку, причеплену до солом’яної мішені. Під час свого першого раунду я ледь вцілив у мішень, то що вже казати про ганчірку. Здавалося, що Ворон просто не може не влучити в ціль.

Цим разом я фантазував про її дитинство. Мені подобається робити це з усіма негідниками. Як спліталася і зав’язувалася у вузли нитка, що з’єднує істоту в Чарах з маленькою дівчинкою, якою вона колись була? Візьміть маленьких дітей. Майже всі вони симпатичні, милі й кохані, солодкі, як мед, збитий з маслом. Тоді звідки беруться злі люди? Інколи я йду по казармі й питаю себе, як усміхнений, допитливий малюк міг перетворитися в Трипалого, Веселуна чи Мовчуна.

Маленькі дівчатка в два рази миліші й невинніші ніж хлопчики. Я не знаю жодної культури, що не виховує їх в цьому дусі.

Тоді звідки взялася Леді? Або, якщо на те пішло, Шепіт? Саме про це я розмірковував у своєму останньому оповіданні.

Гоблін всівся поряд зі мною. Прочитав написане.

-- Не згоден, -- сказав він. – Я гадаю, що з самого початку це був її свідомий вибір.

Я повільно повернувся до нього, гостро відчуваючи присутність Ловця Душ, який стояв кілька метрів позад мене і спостерігав за стрільбою.

-- Насправді, я не думаю, що все було так. Гоблін. Це скоріше… Як тобі сказати. Якщо хочеш щось зрозуміти, ти вкладаєш його у звичній для себе манері.

-- Ми всі так поступаємо. В щоденному житті це називається шукати виправдовувань.

Щира правда, інколи важко змиритися зі справжніми мотивами. Більшість людей, на той час, коли сягають мого віку, приховують свої мотиви так часто, що забувають якими вони були на початку.

Я зауважив тінь, що падала мені не коліна. Підняв погляд. Це Ловець Душ витягнув руку, запрошуючи мене взяти участь в стрільбі з лука. Ворон зібрав стріли, став поряд і чекав, коли я займу місце на вогневому рубежі.

Перші з моїх трьох стріл прошили ганчірку.

-- Вчіться, синки! – промовив я і повернувся, щоб вклонитися.

Ловець Душ читав моє оповідання. Він підняв погляд на мене.

-- Дай собі спокій, Док! Все було зовсім не так. Хіба ти не знав, що вона вбила свою сестру близнючку, коли їй було чотирнадцять років?

Щурі своїми крижаними пазурами почали шкребти в мене по спині. Я повернувся і вистрелив. Стріла просвистіла далеко