Читати книгу - "Пригоди Гекльберрі Фінна, Марк Твен"

герцог вистругав з дубових дощок, і розпочали репетицію двобою; герцог сказав, що він буде Річард Третій; бачили б ви, як вони наскакували один на одного та тупцялися на плоті. Незабаром король спіткнувся й шубовснув у воду, тоді вони вирішили відпочити й заговорили про свої колишні пригоди на цій річці:

По обіді герцог сказав:

- Ну, Капете, ми з вами почастуємо публіку першокласною виставою! Та все-таки, думаю, треба до неї щось додати. Підготувати щось на «біс».

- Як то на «біса», Бріджуотере?

Герцог пояснив йому, а тоді й каже:

- Я втну на «біс» шотландський або матроський танок, а ви... що б його для вас придумати?.. О, вже є!.. Ви можете прочитати монолог Гамлета.

- Гамлета - що?

- Монолог Гамлета, хіба не чули? Це ж найславнозвісніша штука геть у всьому Шекспірі. Справжній шедевр! Глядачі умлівають від захвату. Шкода, що тут у книжці його немає - я захопив із собою тільки один том,- але, думаю, мені все ж пощастить поновити його в голові. От тільки пройдуся трохи по плоту та подивлюся, чи зможу витягти цей монолог із глибини своєї пам՚яті...

І він почав походжати туди й сюди по плоту, грізно насуплюючи брови,- то зведе їх догори, то притисне долоню до чола, поточиться трохи назад і застогне, а потім зітхне і, врешті, пустить сльозу. Ох, і цікаво ж було дивитися! Нарешті він таки пригадав усі ті слова і зажадав, щоб ми слухали його. А тоді зупинився у величній позі - одну ногу виставив уперед, руки підніс угору, а голову трохи відхилив назад, уп՚явшись очима в небо, а далі заволав щодуху, здригаючись усім тілом та скрегочучи зубами; протягом цілого монологу він і скиглив, і руками розмахував, і лупив себе в груди, і таке витівав, що переважив своєю грою всіх акторів, яких я будь-коли бачив. Ось цей монолог. Я запам՚ятав його досить легко, бо герцог дуже довго муштрував короля:

 

Чи бути, чи не буть?.. Притичина у тому,

Чи слід приймать каміння й стріли

Від долі клятої, допоки

Бірнамський гай на Дунсінан не рушить?

А чи повстать на море туги?

Загинув сон, що нам вривав всі болі...

Ось в чому клопіт!.. Швидше ми

Знесем земнеє горе, ніж втечем за гробом...

Дункане! Чуєш! Підведись, прокинься!..

Чи може хто терпіти всі образи,

Тиранів гордощі й зневагу сильних

У строях тих жалобних, як належить,

Коли вночі враз розкриваються могили

Й мерці встають із них...

Таж звідти ще ніхто не повертався,

З тієї невідомої країни...

А через те хороброго рішучість

Зміняється таким непевним страхом,

Як мужність кицьки, що її зненацька

Враз облили холодною водою,-

І всі навислі хмари понад нами

Обернуться в ніщо!.. Хай так і буде!

Цсс… Тихо!.. Ось краса... Офеліє! О німфо!

Чому так широко ти роззявляєш

Свою розкішну мармурову пельку?..

Подайся краще в монастир! Іди!..

 

Ну, старому така роль дуже сподобалась, він швидко вивчив її напам՚ять і так торохтів - любо-мило послухати. Здавалося, що саме для неї його й на світ привели; а коли він уже добряче наламався до тієї кумедії, та ще, було, як розійдеться, то так руками вимахує та стрибає - мало зі шкури не вискочить.

При першій слушній нагоді герцог видрукував кілька афіш про виставу, а потім ті два чи три дні, що ми пливли плотом, творилася справжня катавасія - король із герцогом весь час на мечах билися, все репетирували, так герцог їхні вправи називав.

Одного ранку запливли ми глибоченько в штат Арканзас і побачили в затоці невеличке містечко. Ми пристали до берега, за три чверті милі вище, в гирлі невеличкої річечки, так рясно оброслої кипарисами, що вона скидалася більше на печеру. Всі ми, окрім Джіма, посідали в човен і подалися до того містечка роздивитися, чи можна там дати виставу.

Нам дуже пощастило: після обіду в містечку мала відбутися циркова вистава, і з навколишніх сіл уже почав з՚їжджатися люд - то на деренькучих візках, то просто верхи. Цирк мав виїхати з міста надвечір, отже, наша вистава була якраз вчасна і могла мати великий успіх. Герцог найняв судову залу, і ми пішли розклеювати афіші. У них писалося:

 

ВІДРОДЖЕННЯ ШЕКСПІРА!!!

Предивне видовище!

Тільки одна вистава!

Славнозвісні трагіки

Девід Гаррік Молодший

з лондонського театру Друрі-Лейн

та Едмунд Кін Старший

з Королівського Геймаркетського театру,

Уайтчепел, Пудінг-Лейн, Пікаділлі, Лондон,

та Королівських театрів Європи

зіграють у славетній Шекспіровій п՚єсі

під заголовком:

СЦЕНА НА БАЛКОНІ

з «Ромео та Джульєтти»!!!

Ромео - містер Гаррік.

Джульєтта - містер Кін.

За участю всієї трупи!

Нові костюми, нові декорації, нова режисура!

А також

захоплюючий, майстерний і моторошний

Двобій на мечах з «Річарда III»!

Річард III - містер Гаррік.

Річмонд - містер Кін.

А також

(На прохання публіки)

Безсмертний монолог Гамлета!!!

у виконанні

неперевершеного КІНА

Триста разів підряд виступав він з ним у Парижі!

Тільки одна вистава

Через від՚їзд на гастролі до Європи!

Плата за вхід - 25 центів; для дітей та слуг 10 центів.

 

Ми пішли тинятися по місту. Крамниці та будинки були тут здебільшого старі, обшарпані, з розсохлими ветхими стінами, що їх зроду-віку ніхто не фарбував; будинки всі стояли на стовпах, наче на дибах, футів на три - на чотири від землі, щоб не заливало водою, коли річка виступить з берегів під час повені. Навколо будинків були невеличкі садочки, але в них нічого не росло, крім дурману і соняшників, та ще височіли там кучугури попелу й валялися старі подерті чоботи, черевики, побиті пляшки, ганчір՚я та погнуті бляшанки. Паркани з неоднакових дощок, поприбиваних як попало одна на одну, покривилися в різні боки, а хвіртки трималися