Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"

Глава 42. Ми любимо гостей

- Привіт, - на порозі стояла мініатюрна білявка, а за нею виднілася просто величезна шафа, тобто високий і м'язистий хлопець. – Прийшли привітати вас із новосіллям, – дівчина посміхалася у всі тридцять два, а її мовчазний напарник лише знизав плечима, мовляв «я не винен, це вона так вирішила».

- Привіт, проходьте, - я наблизилася до Кіларіана, відсуваючи його убік і даючи можливість "сусідам" увійти до нашого будиночка.

-Мене звуть Сесіль, а мого чоловіка - Лістаріан, - блондинка відразу ж попрямувала на кухню, викладаючи з принесеного ними пакета пиріг і печиво, її чоловік при цьому поліз у верхні шафки, вивуджуючи звідти чайник, чашки та заварку. Ось це я розумію ідеальна пара.
Кіларіан запалив плиту, поставивши кип'ятитися воду на чай, я ж не знала куди себе подіти, от і зазирнула в ящик, що холодить. І, о диво, виявила там всі інгредієнти для приготування бутербродів. Я врятована!

"Можеш не дякувати", - пролунав у голові знайомий голос, і я поспішила посміхнутися обличчю на стіні. «Дякую», - прошепотіли мої губи, коли я вже почала нарізати м'ясо та сир.

- Та тут цілий бенкет намічається, - я вперше почула голос Лістаріана, він виявився на подив м'який і приємний.

- Ми тільки заселилися, тому особливої ​​різноманітності не передбачається, - та в нас нічого й не було б, якби не Льота. Ось про їжу я якось і не подбала, коли збиралася. Так мій чоловік і голодував би, якби не сусіди.
Парочка виявилася цікавою і дуже веселою. Коли хлопець трохи звик, то розповів нам багато цікавих історій зі студентського життя. З моїм чоловіком вони не знайомі, але він чув про студента-універсала з молодших.

- А в тебе є якась магія? - відразу ж поцікавилася Сесіль, - У мене переважають вода і повітря.

- Ну… Я теж нібито універсал, - скромно опустила япогляд, відповіддю ж мені була тиша і приголомшені обличчя.

- Нічого собі, - видав за них обох Лістаріан, і продовжив, - Колись на першому курсі ми з хлопцями обговорювали цю тему, щойно дізналися про універсалів, і по академії ходила байка: «Яка ймовірність, що ми зустрінемо універсала до закінчення навчання ? Вона дуже мала. А яка ймовірність того, що ми зустрінемо двох універсалів в одному місці? Вона нульова». Здається, ви щойно зламали весь світогляд студентів академії!

Всі ми весело розсміялися, уявляючи, як ламається шаблонне мислення багатьох, хто дізнається про нашу з Кіларіаном «парочку». Готуйтеся, панове студенти, скоро ми вас дивуватимемо. Ага, мені б тільки зі своєю магією розібратися. Останнім часом вона якось притихла, але чи надовго?
Ближче до вечора, коли весь чай був випитий, а історії розказано, наші нові друзі-сусіди збиралися додому. Ми ж, як порядні господарі, проводили їх до дверей, закриваючи їх на замок, одночасно при цьому перезирнулися і голосно засміялися.

- Так на чому ми зупинилися? – прошепотів мій чоловік, цілуючи мої губи, щоки та ніс.

- Ну ... - я провела язичком по його нижній губі, мені шалено сподобалася реакція Кіла на цю мою ласку, і коли вже було зібралася прошепотіти йому на вушко щось не зовсім пристойне, у двері повторно постукали.

- Та щоб Вам не спалося вночі! – висловився мій чоловік, прямуючи до дверей.

- Доставка меблів, - пролунало звідти, і я розсміялася.
Міцні чоловіки вносили в будинок друге ліжко, попутно питаючи де його прилаштувати, було вирішено, що обидві ліжка стануть поряд, немов одне велике. Я трохи почервоніла, представляючи наш спільний з чоловіком сон, але постачальники ніяк не відреагували на побажання Кіларіана, немов це звичайна справа, і я відразу ж заспокоїлася, подякувавши носіям. Ті лише кивнули у відповідь і поспішили піти.

- Так що? Які будуть плани на завтра? - Розпитував мене чоловік, розстеляючи наше велике ліжко. Все-таки мені дуже пощастило з ним, він уважний і цілком самостійний. - Можна з'їздити до «Академічного» і придбати там продуктів, а також всякі дрібниці для зручності, - запропонувала я, на що мій чоловік відразу ж погодився:

- Добре, я поки спробую скласти список, а ти можеш сходити у ванну кімнату і приготуватися до сну, - і так природно це прозвучало, ніби ми не вперше пробуємо жити разом, а котрий рік перебуваємо в сімейних стосунках.
Я підхопила піжаму і рушники і попрямувала до кінця коридору. Швидко помилася і занурила себе в пристойну піжаму, та так і застигла перед дверима. Виходити мені було боязко, тому я ще раз подивилася на себе у велике дзеркало, шукаючи недоліки. «Чи не дуже коротко? А раптом я недостатньо струнка в ній? - всі ці думки крутилися в моїй бідненькій голові.

«Годі вже себе розглядати!», - навіть спокійна Льота не витримала моїх стогнів і поспішила виштовхати мене з ванної кімнати.
Коли я повернулася до спальні, то побачила, що мій чоловік спить, а поряд з ним на тумбочці лежав список покупок і ручка. Я акуратно прошмигнула до ліжка і лягла на інший її край. Трохи заспокоївшись, я випросталась і важко зітхнула. Поруч почулося якесь ворушіння, і міцні руки притягли мене до гарячого тіла.

- Я просто обійму, не сіпайся, - прошепотів мені мій чоловік прямо на вухо, змусивши моє серце забитися, ніби божевільне.

- Ага, - тільки й видавила я з себе і спробувала заснути. Ну, щасти мені, чого вже.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍