Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"

Глава 16

Максиму було надзвичайно приємно торкатися Соні. Трошки тут… Тепер туди... Сюди… Його пальці малювали чудернацькі візерунки на її тілі, досліджуючи кожен куточок. Розніжена пестощами дівчина лежала на ліжку і тонула в його обіймах. Чи не це є щастя? Хотілося зупинити час, щоб продовжити ще хоч на трохи ці солодкі миті, та потрібно було повертатися в реальність. Першою це зрозуміла Соня.

— Максе, я вже маю йти. Раптом, у Лари не вийшло Михасика вкласти спати? Я маю перевірити, — схвильовано поділилася переживаннями вона.

— То напиши їй повідомлення та спитай, — Макс грайливо вкусив Соню за вушко, від чого у дівчини мурахи табунами побігли.

— Та ні, це вже якесь нахабство з моєї сторони….

Максим тим часом прокладав доріжку з поцілунків на її нозі, перериваючись лише на короткі відповіді.

— Не нахабство…

— Я ж  мама! Не забувай про це,  — нагадала дівчина.

Максим ліниво підвів голову і відповів.

— Я пам'ятаю. Більше того, вважаю, що ти найкраща мама для своєї дитини. Але якщо ти так хвилюєшся, то просто напиши чи подзвони. Ми ж через дорогу, а не на іншому кінці світу, пам'ятаєш? Побудь зі мною ще трохи, і я тебе відпущу. Звісно, мені б хотілося, щоб ти залишилася до ранку…

— Я так не можу, Максе, мене совість згризе.

— І здалася тобі та совість? Приємностей від неї ніяких, одні обмеження, — невдоволено пробурчав хлопець.

— Ну,  Макс…

— Добре-добре, — зітхнув хлопець, — давай одягатися, я тебе проведу.

Біля будинку Соні вони ще з 10 хвилин цілувалися, як школярі, не маючи сили відірватися один від одного.

— Відпусти вже мене, — шепотіла Соня.

— Нізащо! — ніжно кусаючи за шию відповідав Макс

— Завтра ж побачимося! — сміялася вона.

— Я вже скучив!

— Ти божевільний!

— Ти звела мене з розуму...

Врешті-решт Макс все ж пішов додому, пообіцявши, що прийде зранку на каву, як тільки перший півень заспіває. Соні була приємна його напористість. І взагалі, хлопець був настільки безпосередній, чесний, щирий у своїх почуттях. Вона давно таких людей не зустрічала, якщо взагалі такі їй траплялися. І з кожною секундою, проведеною разом, Соня розуміла, що прикипає душею до нього, а ще він впевнено і планомірно, крок за кроком завойовує її серце.

Дарма вона хвилювалася. Лара без проблем вклала Михасика і тепер сиділа на кухні, пила трав'яний чай і щось дивилася на ноутбуці. Коли вона зустрілася поглядом з подругою, та розпливлася в хитрій усмішці

— По щасливих очах бачу, що вечір пройшов не дарма, — розсекретила дівчину Лара.

— Не дарма, — зашарілася Соня.

Вона сіла навпроти Лари, підперла голову руками та замріяно подивилася вгору.

— Ого, та ти десь у хмарах літаєш досі! Макс 10 з 10? — підловила подруга.

— Він тверда 100!  — запевнила Соня.

— Ти тільки йому про це не кажи, а то геть загордиться, — крізь сміх сказала Лара.

Соня помітила, що подруга хоч і намагається жартувати, проте її обличчя виражало сум.

— Лар, а ти як? Відійшла трохи? — співчутливо запитала вона.

— Відійти то відійшла, — зітхнула Лара. — От тільки ця ніч мені життя таки отруїла. Довлатов відмовився з нами працювати далі, а знаєш, що це означає?

— Що? — не розуміла Соня.

— Що моя подоріж в Карпати завершилася. Треба шукати нових клієнтів і це краще за все робити зустрічаючись віч-на-віч, а не в режимі онлайн.

— Тепер ми… — засмучено почала Соня, та Лара її перебила.

— Не ми, а я! Вас це ніяким боком не обходить. Я знаю, що ми планували тут бути ще місяць, то ви й залишайтеся. Я сама поїду в Київ наступного тижня, а по вас потім приїду.

— Але ж ми всі разом сюди приїхали, разом і поїдемо, — заперечила Соня.

— Все змінилося з того часу. В тебе тут Макс, у вас тільки все почало складатися, так, як треба. Не треба це руйнувати просто через те, що твоя подруга сп'яну переспала з клієнтом і тепер змушена перевертати все з ніг на голову.

Соня з хвилину мовчала.

— Ти точно впевнена?

— Абсолютно!

Лара ні секунди не сумнівалася у своєму рішенні. По-перше, у неї команда і вона немає права їх підвести. Має кров з носа знайти нового клієнта, бажано не гіршого за Довлатова, щоб завантажити їх роботою сповна. По-друге, дівчина весь час прокручувала в голові ту ніч, і їй терміново потрібно було змінити обстановку, щоб перемкнути свою увагу. Що-що, а це Лара вміла.

Коли Дімка з паралельного класу запросив її на танець, потім палко цілував у під'їзді, а наступного дня навіть не привітався, вона поїхала на все літо у табір, де її перше кохання і вивітрилося. Коли в університеті на третьому курсі викладачка спеціально завалила її червоний диплом, Лара поїхала на навчання до штатів, скориставшись програмою обміну студентів. Коли Денис Бондар, з яким вона, до речі, була заручена, переспав з її подругою, а вона їх застукала, дівчина на місяць поїхала до Риму Там, не без допомоги ігристого, джелато та пристрасних італійських чоловіків, дівчина пережила підлу зраду.

Ось і зараз їй потрібно було терміново змінити картинку. Щоб не потрібно було шукати нових клієнтів, вона б рвонула на Балі. Практикувала б медитації, займалася просвітленням і духовним оновленням. Проте, реальність така, що її можливий максимум на сьогодні — рідний Київ.

Колись їй, можливо, доведеться справлятися зі стресом інакше. Не тікати від проблем і труднощів, а сміливо зустрічатися з ними обличчям, протистояти ним, переборювати. Але не зараз.

***

Наступного ранку Соня вирішила зробити Максові сюрприз. Таким чином вона хотіла реабілітуватися, що не залишилася вчора на ніч. Вона цілий ранок смажити “хрустики” — кручені стрічки з тіста, обваляні у цукровій пудрі. Хлопець якось проговорився, що це було його улюблені смаколики в дитинстві й він дуже хотів би їх скуштувати знову. От дівчина і вирішила його порадувати.

Соня склала хрустики у глибоку миску, накрила ажурною серветкою, взяла Михася і поспішила до Макса. Їй хотілося першою принести йому сніданок у ліжко. Вони вже стояли перед дверима у спальню хлопця, як відчинилися двері поряд. Соня не заходила туди раніше, але знала, що там ванна. Вона обернулася з усмішкою, очікуючи, що звідти вийде Макс, проте її очікуванням не судилося справдитися. З ванної кімнати Макса, замотана в один банний рушник, вискочила Катаріна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍