Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

Максуд переглянувся з Сандрін. Мовчазно вирішувалося питання про те, хто відповідатиме першим. Максуд безцеремонно тицьнув у неї пальцем. Химерниця підібгала губи. Зітхнула.

- У Північному вона була моєю помічницею. Мені її нав'язали, мотивуючи це тим, що вона зі знатного роду, але поки що невміла Химерниця. Під моїм керівництвом вона мала набратися досвіду. І в галузі застосування сили Химерниць у тому числі. Але ми одразу не зійшлися. Вона надто запальна, зухвала, зарозуміла і уявляє себе вище за всіх інших.

- Прям, як усі Химерниці, яких я знаю. - похитала головою Ейр.

Сандрін не обдарувала дівчину поглядом, її розповідь була закінчена.

- А далі що? - не могла заспокоїтися Ейр.

Химерниця мовчала, начепивши на себе свій улюблений вираз обличчя кам'яного каменю.

- Я не так добре знаюся на цій ситуації, але розповім усе, що знаю. - Делоріс із викликом подивилася в очі Сандрін. - Вам не можна сваритись. Не зараз. Я не можу тебе у цьому переконати, тоді, може, вони зможуть.

Сандрін через неможливість показати емоції на обличчі ніяк не відреагувала. Делоріс насупилась і продовжила:

– Сандрін називала її вискочкою. По суті, так ми й вважали. На той момент. Мій учитель була Першою Химерницею імперією. Немає жодної іншої такої Химерниці у всій імперії, у кого статус був би вищим, ніж у Сандрін. А тепер вона думає, що це все лише замилювання очей. Її посаду штучно створили напоказ. Щоб усі вороги імператора звертали увагу на неї і шукали нікого іншого. Щоб вона брала участь у всіх церемоніях імперського значення і завжди залишалася на виду. Щоб її можна було відправити, нібито у важливій справі, у потрібний момент будь-куди. І поруч із нею майже завжди була Дезіре. Тепер Сандрін вважає, що та стежила за нею. Щоб Сандрін не дізналася зайвого, щоб вона не звернула не туди. Можливо, вона мала навіть наказ убити Сандрін, якщо її дії здадуться шпигунці небезпечними. - учениця на мить замовкла. - Виявляється, що є цілий загін, як вони кажуть, бойових Химерниць. І ось вони займаються справжньою справою. Беруть участь у розробці зброї, таємно беруть участь у війнах, вивчають древні тексти, існування яких перебуває під найсуворішим секретом. А найгірше те, що ця Дезіре ще й командир цього загону. І Азаніель намагався Сандрін поставити у підкорення їй. Це стало останньою краплею.

Сандрін відвернула голову убік. Нотки злості й досі лунали у повітрі. Навіть Максуд не наважувався заговорити. Всі розуміли, що Сандрін дуже сердита і незадоволена. І це при тому, що вона тримала себе в руках і не сказала й половини того, що могла б.

- Значить, ти служила у Північному. - порушила тишу Ейр. - У тебе за спиною сам імператор створив спеціальний загін. Туди набрали тільки найкращих Химерниць. І так склалося, що з них найкращою виявилася Дезіре. Я ось вважаю, що ти зла на імператора, на Азаніеля і на себе, а зганяєш це все на ній. Не було б її, була б будь-яка інша. Тож мені здається, що проблема зовсім не в ній.

Всі округлили очі й глянули на Ейр. Тільки Сандрін все ще дивилася кудись далеко.

- Саме так! Бачиш, уже дві людини кажуть тобі, що треба переглянути стан речей. - наполягала Делоріс. - Не Дезіре створила той загін. І не вона поставила себе головною. І точно не вона приставила себе до тебе. Правильно каже Ейр, що на її місці могла опинитися будь-яка інша.

  Максуд ойкнув. Ніхто не звернув уваги.

- Гаразд, з Сандрін розібралися. - підсумувала Жазель. - Хто такі драйтли?

- Драйтли – це люди. - відповів воїн.

- Як ми?

- Майже. Для тебе люди – це люди. - сказав Максуд.

- Ну, звичайно, для всіх так. - посміхнулася дівчина.

- Ні. Людинини – це люди. Але не навпаки. Драйтли та амаліони – теж люди.

- Що? - вигукнула здивована Жазель.

- Так. Батько створив людей. Усіх. Драйтлів, амаліонів і людининів. У ході еволюції людинини та амаліони поступово захопили більшу частину світу. У них неминуче розпочиналися війни, які тягнуться вже тисячі років. З перервами. Людинини та амаліони ненавидять один одного і борються між собою. Драйтлів залишилося набагато менше. Це ти можеш побачити, якщо просто подивишся вниз. Дивно, що ці ще залишилися. - розповів Максуд.

- А зараз драйтли прийшли нам на допомогу? - запитала Ейр.

Максуд знизав плечима:

- Мені здається, що їх навели Перші. Щоб вони вибрали бік, за який боротимуться. - він скривився. - Щось мені не добре. Може, підемо вже?

Сандрін миттєво повернулася до нього. Її очі спалахнули фіолетовим вогнем. Максуд тримався за груди десь коло серця, стискав і розтискав кулак на лівій руці. Химерниця виставила руку долонькою вгору, і зелений серпанок обволік її. Вона легенько торкнулася грудей воїна. Поводила рукою і світло в її очах згасало.

- Я нічого не відчуваю. Все добре. Напевно, це наслідки того бою. За словами Химерниць, які тебе зцілювали, у тебе всередині було все розірвано. Дивно, як ти взагалі так швидко прийшов до тями після такого. - озвучила свою думку Сандрін.

- Так, коли мені живіт розрізали, я кілька днів не могла ходити. - згадала Ейр. - Давай іди відпочивати. Схоже, ти будеш нам потрібен. Коли вороги втомляться вмирати від мого клинка, то нападатимуть на когось слабішого.

Вона посміхнулася йому і хотіла допомогти воїну підвестися, але Звір майже чемно відсунув її убік своїми ручищами. Максуд схопився за простягнуту руку і підвівся. Він скривився ще дужче і стиснув зуби.

- Цього нам тільки не вистачало. - похитала головою Жазель.

Стало ясно, що Максуд самостійно рухатися не зможе. Звір підпірнув під одну руку, Ейр під іншу. Жазель шукала очима Амайанту. Помітила її лише тоді, коли майже спустилася з платформи. Дівчина швидко повернулася. Все одно вона йшла останньою і навряд чи хтось почне її шукати.

Богиня сиділа на краю платформи і спостерігала за заходом сонця. Жазель тихенько підійшла і сіла поряд із нею. Звісила ноги, поправила свій синій каптан. Ні, це колись він був синім. А тепер так. Темненький. Амайанта не подала вигляду, що помітила дівчину.