Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

— Вам нужно заканчивать эту войну, которую вы развязали, — сказав Костянтин, відчуваючи, як слова наповнюються потужною енергією. — С сегодняшнего дня вся ваша страна отключена от мировой экономики, и все средства будут заблокированы. Также все ваши счета по всему миру. У вас останется только наличка, которая у вас есть. Поймите меня правильно: то, что вы устроили на континенте, вам так или иначе придётся ответить за все. У вас есть прекрасная возможность остановить кровопролитие, которое вы устроили. Больше я и не требую от вас. Что скажете?

— Зря стараетесь, — відповів президент, намагаючись приховати страх за агресією. — Я так понимаю, если бы вы могли меня убить или убрать сегодня, то вы бы уже это сделали. Так что ничем помочь не могу! И еще…

Костянтин зрозумів, що той почне далі базікати, і закрив йому рота знову.
— Там гибнут тысячи людей каждый день. Неужели вам всё равно? — запитав він, і в його голосі відчувалася справжня тривога.

Цей момент був критичним. Костянтин усвідомлював, що у нього є лише один шанс. Він повинен був донести до президента всю вагу своєї місії, адже на кону стояло життя багатьох людей.

— Послушай меня, мальчик, я управлял этой страной, когда ты ходил пешком под стол! Я не отдам всё это, это моя империя — это мои рабы, и мне плевать, сколько из них сдохнет! Хоть пятьдесят миллионов, я пойду до конца! А если на меня усилится давление, то ядерного удара не избежать ни одной из стран! — гремів голос президента РФ, наповнений злістю та зарозумілістю.

Костянтин, стоячи перед цією людиною, зрозумів, що вона не зупиниться і готова йти до кінця. Вести розмову про мир із такою особою не мало жодного сенсу.

— Что же, я так понимаю, что нет смысла с вами о чем-либо договариваться! — резонно відповів Костянтин, спостерігаючи за тим, як президент, повний впевненості, зневажливо дивився на нього.

Костянтин підійшов до президента РФ, схопив його за комір і, не втрачаючи часу, потягнув на вулицю. Навколо стояли солдати, які нічого не могли вдіяти, лише проводили поглядами цю дивну сцену.

— Куда вы меня тащите? Что происходит? — запитував президент, намагаючись вирватися з хватки Костянтина.

— Вам виписаний міжнародний ордер на арешт, так що в Гаагу ми зараз з вами, містере Президент! — відгукнувся Костянтин, не зважаючи на протестні вигуки.

— Вы не имеете юридического права! — заперечив президент, намагаючись зберегти обличчя.

— А з чого ви вирішили, що мені потрібно дозволення від кого-небудь? — відповів Костянтин, знову закривши президенту рот, адже той почав надокучати своїми безглуздими запереченнями.

Незабаром Костянтин витягнув президента РФ на подвір'я, зібрав енергію навколо себе і злетів у хмари. Щоб президент не помер від навантаження швидкості, Костянтин створив навколо них купол, який захищав від впливу гравітації та тертя повітря. Він розігнався до трьох махів, і менше ніж через годину приземлився біля будівлі суду в Гаазі.

Костянтин приземлився непомітно для мешканців міста, намагаючись уникнути паніки. Потім він підійшов до воріт суду, де стояла охорона, і шварнув президента РФ до сходів. Один із охоронців одразу запитав Костянтина:

— Who are you? — звучало питання, яке означало: "Хто ви?"

— No one! — відповів Костянтин, відчуваючи, як його слова стали стіною, що відокремлювала його від усієї ненависті і зла, яке приніс президент на континент.

Костянтин знав, що попереду його чекає багато випробувань, але цього разу він не дозволить собі зупинитися. Тепер у нього була мета та сила — відправити цього злочинця до Гааги, де справедливість могла б восторжествувати.

Костянтин передав президента охоронцеві, заздалегідь подбавши про те, щоб його не переслідували. Після цього він швидко зайшов за будинок, злетів у напрямку свого дому і незабаром опинився на знайомій території. Як тільки він переступив поріг, його охопило бажання дослідити стародавні описи та вивчити всі відомі людству стародавні мови.

Костянтин занурився в безкрайній світ знань, вивчаючи тексти, що дійшли до нас з давніх часів. Він усвідомив, що людство створило безліч догм і концепцій, багато з яких виявилися спотвореними чи фальшивими. В нейромережі, де інформація поширюється зі швидкістю світла, він натрапив на численні дезінформації. Костянтин активно відточував свої здібності та опановував нові. Чим більше він занурювався в квантову фізику, тим ясніше усвідомлював потенціал своїх сил.

Раптом він натрапив на заяви депутатів РФ, які висловлювали обурення з приводу арешту їхнього президента в Гаазі. Вони закликали продовжувати війну, більше того, загрожували застосуванням ядерної зброї. Костянтин усвідомлював, що це всього лише гра слів та шантаж для інших країн, щоб ті не вводили свої війська на територію України та РФ. Проте він все ж взяв це до уваги. Костянтин знав, що в разі ядерного удару який вже був зведений нанівець, шанси все ще були у окремих пускових сховищах.

Згадуючи про свій час у всесвіті, де він пробув майже вісім років, Костянтин вирішив ще раз спробувати дослідити його таємниці. Він сів у позу лотоса, складав перед собою руки так, що вказівні пальці та великі створили ромб. Середні, безіменні та мізинці перехрестилися в внутрішньому замку. За мить Костянтин опинився знову в тій кімнаті, що нагадувала йому про його подорожі.

Він наблизився до теорії Великого Антракта — концепції, що всесвіт міг існувати ще до великого вибуху. Коли Костянтин наблизився до неї, його охопив відчутний опір. Спробувавши доторкнутися до цієї плівки рукою, він відчув потужний відштовхуючий ефект, який відкинув його на сотні мільйонів світлових років. Це було так, ніби спрацьовував якийсь захист, і Костянтин зрозумів, що не варто випробовувати ще більшу силу — наслідки могли бути непередбачуваними.

Повернувшись до свого тіла, Костянтин усвідомив, що пройшло вже кілька днів. Час наближався до зустрічі з невідомою особою в Єгипті, у місті Каїр, біля піраміди Хеопса. Цю особу він зустрічав у своїх снах і в мультивсесвіті, і тепер його серце билося в передчутті важливої події, яка могла змінити хід його життя.