Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 17: Час для вибору

 

Проекти були представлені. Зал, заповнений представниками компаній і потенційними інвесторами, затих, чекаючи рішення. Атмосфера в приміщенні була напруженою — всі учасники розуміли, що саме цей момент може змінити їхнє майбутнє, як професійне, так і особисте. Кожен проект був унікальним, з власними ідеями і стратегіями, але лише один із них мав змогу стати ключем до великих змін на ринку. Це було більше, ніж просто бізнес. Це була битва за домінування, за лідерство.

Дмитро, стоячи з Аліною серед своїх колег, тихо спостерігав за усім, що відбувалося в залі. Його погляд був спокійним, навіть злегка холодним, але всередині він відчував, як під шкірою пульсує напруга. Він знав, що все залежить від результату цього голосування. Він розумів, що не можна допустити поразки — не для себе, і не для своєї команди.

— "Все буде добре," — тихо прошепотіла Аліна, відчуваючи, як його руки трохи напружені.

Вона знала, як багато сил він вкладав у цей проект, і як важливо для нього було, щоб вони виграли. Вона не могла йому сказати більше, ніж просто підтримати його, але її присутність поруч була найбільшим втіхом для Дмитра.

Всі проекти були представлені, і тепер настав момент для голосування. Величезні екрани на стінах зали показували, як кожен з учасників почав обирати найкраще рішення. Були ті, хто голосував за проекти з інноваціями, інші — за економічно вигідніші варіанти. У залі стояла тиша, адже кожен із присутніх розумів: тепер все залежить від вибору, який буде зроблений.

Команда Дмитра була в шоці. Вони, разом з Аліною, не могли повірити, що проект, який вони працювали місяцями, вже не є основним, який представляє Дмитро. Презентований проект був інший — не такий, як вони планували. Аліна відчула, як хвиля здивування охопила її, і погляд команди на неї був сповнений питань.

— "А чому ми не працювали над цим проектом?" — запитала одна з колег, підходячи до Аліни. Її голос звучав розгублено. — "Це зовсім не те, над чим ми працювали разом..."

Інші члени команди також підходили один за одним, шукаючи пояснень.

— "Це що, інший проект?" — уточнив ще один з колег, здавалося, не знаючи, чи вони щось пропустили. — "Чому Дмитро вирішив змінити його?"

Аліна відчувала, як її серце швидко б’ється, і розуміла, що вона повинна відповісти на всі ці запитання. Вона сама не мала відповіді. Вся команда була збентежена. Дмитро, звісно, тримав свої думки при собі, але те, що сталося, мало вигляд непередбачуваного повороту. У неї не було часу задуматися над цим, але її серце було сповнене тривоги.

Аліна взяла глибокий подих, намагаючись зберігати спокій:

— "Не знаю," — її голос був тихим, але твердим. — "Я впевнена, що Дмитро має свій план. Він завжди знає, що робить."

— "Але чому ми не були в курсі?" — продовжував один із членів команди, і в його голосі відчувалась невдоволеність.

Аліна знову поглянула на Дмитра. Він стояв спокійно, не виявляючи жодних емоцій, але її було важко не помітити його внутрішню боротьбу. Вона відчула, як страх і сумніви все більше охоплюють її. Чому все так змінилося?

Зрештою, вона звернулася до колег:

— "Вірте в нього, ми зробимо все, що в наших силах. Дмитро точно знає, чому це так."

Всі стали тихо обговорювати нову ситуацію, їхні погляди не залишали Дмитра, який, здавалось, не звертав уваги на сумніви навколо себе. Він був зосереджений лише на результатах голосування, і лише Аліна розуміла, що його спокій — це лише маска, під якою криється глибокий розлад.

— "Ми чекаємо результатів," — сказав один з членів журі, і його голос порушив тишу в залі.

Хвилини тягнулися, і всі почали оглядати одне одного. Лана відчула, як серце б'ється швидше. Чи достатньо буде їхнього проекту, щоб переконати суддів? Чи витримає команда Дмитра цей стрес?

Час пішов повільно, але незабаром результат став очевидним. На екрані з'явились цифри.

Проект Дмитра та Аліни був серед трійки лідерів.

Це було лише перше досягнення, але для Дмитра і його команди це вже було значним кроком. Вони були серед фаворитів, але це ще не було кінцевим результатом. Далі — фінішна пряма.

Тим часом до Дмитра підійшов один з інвесторів. Високий чоловік в костюмі, з серйозним виразом обличчя, протягнув йому руку:

— "Дмитре, ваш проект справді вразив. Я довго не міг знайти нічого подібного на ринку. Це свіжий підхід, і я впевнений, що він може змінити багато в нашій галузі."

Дмитро знову тримав спокій, але ці слова були приємні для нього. Він потиснув руку інвестора.

— "Дякую, це дуже важливо для нас. Ми працювали над ним довго, і я радий, що він вам сподобався."

Інвестор, здавалося, був вдячний за це, і його обличчя трохи розслабилося.

— "До речі," — додав він, посміхаючись, — "це моя дружина, Марина. Вона теж зацікавлена в вашому проекті."

Інвестор жестом показав на жінку поруч. Вона була елегантно одягнена, з довгим каштановим волоссям і м'яким поглядом, що нагадував інтелігентність та впевненість. Вона підійшла до Дмитра і потиснула його руку.

— "Приємно познайомитися," — сказала вона з усмішкою.

Дмитро відповів, намагаючись виглядати спокійно, хоча у нього було багато думок на цей рахунок. Це виглядало, як ще один крок до великого партнерства.

— "І мені дуже приємно," — відповів Дмитро.

Інвестор, побачивши, як Дмитро знайомиться з його дружиною, продовжив:

— "Ми б хотіли запросити вас та Аліну до нас на дачу. Там ми зможемо обговорити подальшу співпрацю, поділитися думками та визначити, як рухатись далі. Я думаю, вам буде цікаво."

Дмитро подивився на Аліну, і вона, помітивши його погляд, легко кивнула.

— "Це було б чудово," — відповів він, а Аліна приєдналася до розмови:

— "Будемо раді."

Інвестор і його дружина усміхнулися, і знову потисли руки.

— "Тоді домовимось про деталі. Чекаємо на вас."

І хоча їхня розмова була спокійною, Аліна відчула, що це не просто запрошення — це ще один крок до формування важливих бізнесових відносин. А що буде далі? Чи це можливість для Дмитра, чи ще одна пастка? Всі ці питання туманили її думки, але вона намагалася залишатися спокійною.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍