Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Після запрошення інвестора, Дмитро та Аліна залишили залу, супроводжувані кількома важливими поглядами та пошепками колег. Аліна не могла не відчувати, як напруга в залі трохи спала, однак вона розуміла, що попереду ще багато неясностей.

Їхній проект отримав позитивні відгуки, але далі все залежало від того, як будуть розвиватися події. Інвестор і його дружина, Марина, виглядали серйозно зацікавленими, але Аліна відчувала, що їхнє запрошення не було таким простим, як здавалося на перший погляд. Вона не могла зрозуміти, чому Дмитро так спокійно ставиться до ситуації. Його відсутність емоцій була для неї водночас притягальною та тривожною.

— "Ти не хвилюєшся?" — тихо запитала Аліна, коли вони вже сиділи в машині на шляху додому.

Дмитро подивився на неї з легким усмішкою, коли вмикав запалення двигуна.

— "Не варто хвилюватися за те, що не можна змінити. Все під контролем. Нам залишається лише йти вперед."

Аліна кивнула, але в її очах відчувалася невизначеність. Її думки кружляли навколо нових знайомств, бізнесових можливостей і, звісно ж, загадкової Марини. Чи справді це просто ввічливе запрошення? Чи є в ньому інша мета?

Їхня поїздка до будинку була досить спокійною, хоча атмосфера між ними залишалася важкою. Дмитро, здавалось, був зосереджений, але його очі траплялися на Алінині час від часу — ці погляди несли в собі щось, що вона не могла зрозуміти повністю.

Приїхавши додому, Дмитро на хвилю зупинився перед дверима Аліниної квартири. Він вийшов з машини і підійшов до неї.

— "Не переживай, все буде добре. І хоч я знаю, що ти хвилюєшся, я впевнений, що нам вдасться зробити правильний вибір," — сказав він, торкнувшись її руки на прощання. Його слова звучали твердо, але в них було щось незвичне.

Аліна подивилася йому в очі, відчуваючи все, що залишалося невисловленим.

— "Я просто хочу, щоб все вийшло. І я знаю, що ти зробиш все, щоб це сталося," — відповіла вона. Вона була вдячна за його слова, але все одно залишалася в роздумах.

— "Не хвилюйся. Я вже зробив все, що міг. Тепер все буде залежати від того, як ми будемо діяти далі. До зустрічі на дачі," — додав Дмитро з невеликою посмішкою, і пішов до машини.

Дмитро повернувся до машини і, здавалось, готовий був поїхати. Але раптово він зупинився. Тишу порушило легке шелестіння вітру, який підняв кілька осінніх листків біля тротуару. Він знову подивився на Аліну, і в її очах він побачив ту саму нерозгадану загадку, яку вона залишала у своєму погляді з того моменту, як вони вперше працювали разом.

Аліна стояла на порозі, її серце билося швидше. Вона не могла позбутися думок, які крутяться в голові. Це було більше, ніж просто робота. Більше, ніж просто проект. Це був момент, коли їхні світи стикалися в новому, незрозумілому напрямку.

Дмитро повільно підійшов до неї, і без слів поклав руку на її плече. Їхні погляди зустрілися знову, і у повітрі спалахнув якийсь момент, щось сильне, важливе і водночас невловиме. Аліна відчула, як її серце підскакує в грудях, а у її шлунку виникає важке відчуття. Тепер було зрозуміло — між ними було більше, ніж просто професійне співробітництво.

"Ти чудово впоралася," — сказав Дмитро з лагідною усмішкою, погляд якого залишався все більш пронизливим. "Ти важлива для мене, і не тільки в роботі."

Аліна не знала, що відповісти. Її серце було переповнене емоціями, і те, що він сказав, тільки посилило її почуття. Вони стояли так, в очах один одного, коли відстань між ними здавалася зовсім незначною. І саме в цей момент, підсвідомо усвідомлюючи, що все вже не буде таким, як раніше, вони наблизились один до одного.

Цей поцілунок не був ніжним, він був сильним, пристрасним, ніби в ньому змішувалася вся їхня напруга, їхні невисловлені бажання і страхи. Дмитро обійняв її за талію, а Аліна відповіла тим самим — своїми руками обвила його шию, притягуючи до себе. Поцілунок тривав лише кілька секунд, але в цих секундах містилося все — і те, що було досі приховано, і те, що тепер було неможливо заперечити.

Коли вони нарешті відсторонилися, їхні серця билися в унісон, і тиша між ними була гіркою і солодкою одночасно.

Аліна глибоко вдихнула, знімаючи напругу, і відірвала погляд від нього. Її руки все ще були у нього на плечах, але вона намагалась тримати себе в руках.

— "Ми повинні... просто працювати. Тільки робота," — сказала вона, намагаючись втримати голос від тремтіння.

Дмитро мовчки кивнув. Він розумів, що це було більше, ніж просто момент. Але він також знав, що цього разу їхній шлях уже не буде таким простим.

Після короткої паузи він тихо промовив:

— "Все буде добре, Аліно. Я буду поруч, і ми пройдемо це разом."

І з цими словами він сів у машину і поїхав, залишивши її на порозі, де її серце все ще билося, немов в ритмі того поцілунку.

Аліна стояла на порозі, дивлячись, як він їде. Її серце билося швидше від думок про майбутнє. Що насправді за цією пропозицією інвестора? І як далі складатимуться події?

Поки Дмитро їхав додому, Аліна відчула, що їй потрібен час, щоб переосмислити все, що сталося. Це не була звичайна ситуація. Вони стояли на порозі змін, і це було небезпечно. Можливо, навіть більше, ніж вона могла собі уявити.

Тим часом Дмитро потягнувся до телефону, набрав номер.

— "Добре, все йде за планом. Ми вже в грі," — сказав він і додав, після короткої паузи: "Дай їй ще трохи часу. Вона все зрозуміє."

Завісивши трубку, він почав обмірковувати подальші кроки. Тепер усе залежатиме від того, як вони зможуть правильно скористатися наданими можливостями. І від того, чи зможуть вони знайти правильний баланс між професіоналізмом і особистими почуттями.