Читати книгу - "Священна книга гоповідань"

при собі, гріла би своїм стегном, об яке буде тертися сумочка.

Гострі кінчики Іванових туфлів настовбурчилися.

коха-коха на боро-боро

Гопники – річ небезпечна. Небезпечна насамперед для самих гопників. Холодні нічні під’їзди з протягами із розбитих вікон, щоденні шифри від мєнтостану, що нагадує подолання перешкод на лижному слаломі, розбірки з гопниками та іншими пітекантропами з сусідніх джунглів, легке очкування від перешуганих лохів, які, ніби затравлені в глухий кут коти, іноді кидаються з пазурами тобі на чайник. У цьому складному, нервовому способі життя немає місця ніжності та любові.

Проте саме ця зустріч щось розворушила всередині І-раз. Те, що йому самому було маловідоме, як слово «цугцванг». Його ніби легко кидонуло струмом – це коли починає трусити, але не встигаєш викупити, від чого саме.

Ситуація виглядала дивно. Її телефон був уже в Івана. Він не хотів, щоб дівчина мала його за бандита, тому на мить відвернувся, ніби й далі шукав випалі предмети, а насправді непомітно дістав її телефон зі своєї кишені, повернувся до неї – і віддав.

Уявіть, який у гопника має бути внутрішній порив, щоб віддати віджатий телефон! Як має змінитися пульс хулігана, щоб він переступив через свої глибинні переконання!

– Дякую! – усміхнулася дівчина і з релігійною відданістю поглянула йому в очі.

Його переповнювали емоції, він не міг сказати ні слова, натомість його губи ворушилися, ніби він грався шматком леза в роті, трусилися, ніби в пошуках якоїсь чоткої фрази, чогось чисто конкретного, чогось, що могло показати його з понтової сторони, чогось суттєвого, що може зацікавити її, розмова продовжиться, вони добазаряться за наступну зустріч, на крадене бабло він поведе її в ресторан, причому лавандос він підріже спецом для романтичної зустрічі. Все має бути, як у нормальних пацанів. Потім вона на зйомній хаті зніме шоколадний бюстгальтер і вафельні трусики і…

Вона вийшла з церкви, сиділа перед ним на корташах, в чорних рукавичках, в хустині. У понятті Івана її вигляд – це унікальне поєднання вулиці та релігії. Він викупив, що саме так має виглядати Богородиця гопників.

що вбиває гопника – любов чи смерть?

Вони ще кілька хвилин мовчки метушилися посеред асфальту, як дві сліпі мурахи у відрі після дощу.

Вона – пригнічена після втрати близької людини, він – з відстріленою головою через дику симпатію до неї.

Збирали речі.

І розбіглися…

І-раз навіть не встиг докумекати до того, щоби взяти у неї телефон. В сенсі, номер телефону. У гопників нема такої джентльменської манери – брати номер телефону. Є манера брати сам телефон. Або просто брати.

А ще Іван прикинув, що чиясь смерть, а саме смерть Костенюка, батька цієї красуні, не підбила його віддати їй телефон. А своє почуття до неї – таки да.

Гопник всередині І-раз помер не від чужої смерті, а від своєї любові.

вік живи, вік шукай

І-раз повернувся на своє, облюбоване довгими роками попівства, місце, сів на спинку лавочки і вже збирався стати вічним псом Хатіко, вони з пацанами якось втикали фільм про цього собаку, задушевно.

Іван весь залишок дня був величним і самотнім у своїх фантазіях про дівчину. Почувався, як єдиний глядач на багатотисячному футбольному стадіоні в час, коли нема матчу – сидиш, милуєшся зеленим спокоєм території для баталій, і відчуваєш, і згадуєш, і уявляєш, як потужно, як віддано й відчайдушно борються спортсмени за м’яч під час матчу. Тільки замість футбольного поля було місто, замість футболістів – Іван і та дівчина, замість матчу – їхня любов.

Просидів так до вечора, в чайнику кипіли думи, він прикидав, як підганяє тій дівчині крадені рожеві телефони, накоцані в теплиці прикольні макотюльпани, як по-багатому тусить з нею в ресторані на збиту з дітвори батьківську капусту, кришує її від гопників з інших районів, займається з нею сексом у найфуфиристішому ліфті свого району! Так, як уміють кохатися лише гопники – на корташах.

Єдине, через що його пробивало на тугу – не знав, як її у цьому місті вицепити, де вона живе, чим промишляє?

Так він просидів до глупої темряви, поки не увімкнулися вуличні ліхтарі. І сталося щось дуже мотивуюче, дуже надихальне. Коли загорілись вогні, з тієї калюжі, біля якої розсипалися речі дівчини, йому в око відразу блиснув золотистий обруч. Іван скочив до обруча, дістав його, роздивився і зрозумів, що пора діяти.

знаходження причетного

– Зараз прошаримося, шо у нас тут мутиться в міському морзі, які приколи, всі діла, – потираючи руки, сказав хакер в темних окулярах і зі шрамом під щокою.

Ні, він зараз не знаходився в морзі і не збирався всю ніч розглядати мерців, потираючи свій шрам під нижньою губою, що був схожий на ще одну шизоїдальну, таку ж, як і його справжня, усмішку. Він сидів перед монітором у кімнаті, яку освітлював лише цей монітор, і на офіційному сайті міського моргу переглядав статистику. Дивився список останніх, так би мовити, надходжень:

Мужчина, 29 років, смерть від перерізання пуповини. Джугашвілі Т. Т.

Не підходить за прізвищем.

Жінка, 44 роки, смерть від задушення, волосся засмоктав пилотяг. Ахеджакова Л. Є.

Не підходить за статтю.

Чоловік, смерть від довготривалого свідомого очікування смерті. Усама бен Л.

Не підходить за фотографією.

Хлопчик, 12 років, смерть від спроби стати прозорим, як пластикова пляшка.

Не підходить за віком.

Неопізнаний труп, картавить, накульгує. Знайдений на вул. Берії Л. П.

Не підходить.

Ще один труп – колишній охоронець цього ж моргу.

В чому прикол того, шо охоронці в морзі беруть і цілими днями пасуть за трупами, думав хакер, гортаючи список. Цікаво, для чого за ними пасти? Щоб не звалили? Як охоронець зможе вплинути на жмуриків, якшо вони стартануть розбігатися в різні сторони, пролазити у вікна, робити підкоп, різати собі венозні труби?

Може, охорона їм каву в морозильні камери приносить?

Ось! Костенюк С. М.! Мужчина, 47 років, смерть від серцевого збройного нападу.

Він!

Гопники І-раз, І-два та І-три сиділи поруч з хакером, пили пиво й уважно, з обличчями обезумілих медуз, вдивлялися в екран. Звісно, вони чули, що таке Вконтакті, але завжди зупинялися на моменті заведення акаунту, бо мізки не вдупляли, як це можна зробити. Вони стрімалися натиснути на будь-яку кнопку клавіатури, парились, що їх відразу вирахує СБУ.

Коли вони почули, що потрібний їм Костенюк досі в морзі, вони вдоволено поплескали хакера по плечу