Читати книгу - "Піраміда Сонця, Олександр Петрович Ємченко"

Назви нововідкритим астрономічним об’єктам дає, присвоює і затверджує Міжнародний астрономічний союз. Цьому акту передує копітка робота спеціальних комісій, до яких входять представники різних країн.

Коли астрономам передали фотографії Меркурія, виникла необхідність дати назви багатьом об’єктам «наново відкритої планети». Правда, деякі деталі на поверхні Меркурія були помічені і названі ще до космічної ери. Як було вже зазначено, побілясонячну планету досліджував італієць Джованні Скіапареллі. Багато часу присвятив їй американець Персиваль Ловелл, той самий, який гаряче обстоював наявність розумного життя на Марсі (фатальна помилка) і теоретично обгрунтував положення ще невідомої планети (безпомильне передбачення) Плутон. Залишив свої автографи на Меркурії і француз Ежен Антоніаді, який одним із перших розвінчав штучне походження марсіанських «каналів». У 1934 році Антоніаді склав карту Меркурія. За традицією окремі об’єкти планети були названі іменами героїв грецької І римської міфології. Так, з’явилися Аполлонія — країна могутнього брата Гермеса, Галлія — його священна птаха, Кіллена — гора в Аркадії, де згідно з міфом народився бог торгівлі, пустеля Прометея, якого Гермес намагався схилити до ніг Зевса.

Рівнини Меркурія дістали імена богів різних народів, зокрема Одіна — головного божества скандінавської міфології, Тіра — міфологічного героя стародавньої Фінікії.

Кільком об’єктам планети дали імена астрономів — піонерів у відкритті меркуріанського рельєфу. На першому місці стоять Скіапареллі й Антоніаді, на честь яких названі гірські пасма.

Унікальні ескарпи дістали назви дослідницьких суден усіх часів і народів. Так, на карті Меркурія, покровителя мандрівників, «опинились» колумбівська «Санта-Марія», «Восток» і «Мирний» Беллінсгаузена і Лазарєва, на яких ці відважні російські дослідники відкрили шостий материк — Антарктиду.

Долини Меркурія нарекли найменуваннями радіоастрономічних обсерваторій. Наприклад, долина кримського Сімеїза… Та найбільше на карті цієї планети імен видатних діячів культури — письменників, поетів, художників, композиторів. Є кратери Пушкіна, Достоєвського, Чайковського, Бетховена, Баха, Гете…

Цікава історія виникла з присвоєнням назви одному з кратерів діаметром близько 100 кілометрів. Ось як про це розповідає відомий популяризатор досягнень астрономічної науки, автор книги «Астрономічна мозаїка» Фелікс Зігель: «За пропозицією радянських вчених цьому кратеру вирішили присвоїти ім’я талановитого російського архітектора XVI віку, творця храму Василя Блаженного на Красній площі в Москві. Називали його Іван Постник Яковлєв Барма. Це складне ім’я тривалий час було джерелом непорозумінь. Вважали, що знаменитий Покровський собор зводили два архітектори — Постник і Барма. Насправді, Постник— це прізвисько будівельника по імені Іван. Яковлєв — по батькові, тобто Якович. Прізвищ за часів Івана Грозного взагалі не існувало. Друге прізвисько «Барма» Іван Постник одержав після того, як із завершенням будівництва собору його нагородили осібною наплічною накидкою, що називалася бармою. Не підозрюючи цього, робоча група МАС присвоїла кратеру ім’я Яковлєв. Ким був цей Яковлєв, ніхто, звичайно, не знав. Радянські вчені двічі протестували, після чого ім’я Яковлєв замінили почесним прізвиськом Барма».

Отака паспортизація об’єктів меркуріанського ландшафту.

…Лине по витягнутій орбіті навколо Сонця маленька планета. Поволі сходить над її буруватою поверхнею величезне світило. Разом із жаскою спекою ллється на меркуріанські долини, кратери й ескарпи вбивчий потік сонячної радіації. Він такий потужний і смертоносний, що ні про які форми життя в цьому пеклі не може бути й мови.

Так, життя на Меркурії неможливе. Зате тут можна влаштувати чудовий комплекс служби Сонця, завдяки якому матимемо безпомильні прогнози сонячних бур, від яких залежить існування всього живого на планеті Земля.

Планета з гіпотези

Отже, Меркурій — найближча до Сонця із достовірно встановлених планет. Чому ми так говоримо? Та тому, що існує припущення, буцімто ближче до денної зірки обертається ще одна планета. Виходить, не Меркурій, а вона — перша і десята за ліком у Сонячній системі? Хто знає…

Вперше про цю планету заговорив ще в минулому столітті відомий французький астроном Урбен Жан Жозеф Левер’є. Він був членом-кореспондентом Петербурзької АН, заснував Міжнародну метеорологічну службу, вдосконалив теорію руху всіх великих планет Сонячної системи, теоретично відкрив планету Нептун.

Досліджував Левер’є і иобілясонячний простір. У результаті тривалих спостережень за рухом Меркурія у 1859 році він припустив існування інтрамеркуріанської планети, яку назвав ім’ям давньоримського бога Вулкана, що ототожнювався з давньогрецьким богом вогню і ковальства Гефестом.

Гефест — син Зевса і Гери, брат Гермеса і чоловік красуні Афродіти. У суперечках богів завжди тримав сторону матері, за що Зевс якось скинув його з Олімпу. Упавши на скелястий острів Лемнос, Гефест відтоді став накульгувати. Як і Гермес, не цурався тяжкої фізичної праці: кував блискавки для Зевса, будував олімпійцям палаци, учив простих смертних різним ремеслам.

Гефест завжди доброзичливий до людей. І люди шанували його. У гімні, створеному в VI столітті до нашої ери, говорилось про Гефеста:

Музо, Гефеста оспівуй, відомого розумом мудрим! Разом з Афіною він ясноокою дивним ремеслам Смертних людей на землі научив, бо, як дикі звірини, В давнішню пору вони оселялись у горах, у печерах. Ну, а тепер навкруги, навчені всяким мистецтвам Майстром славетним Гефестом, протягом року Перебувають у житлах своїх без важкої турботи…

Таким був бог, ім’ям якого назвали планету, котра, якщо й існує, крутиться сперед очей Сонця, як у Вулкановому вогнищі.

Пізніше на наявність Вулкана вказав також радянський астроном С. С. Гамбург. Він виявив сліди невідомої планети у вигляді тіні, що ковзає по диску Сонця. Щоб внести нове небесне тіло в астрономічні каталоги, цього замало. Потрібні нові дані. Їх і шукають нині вчені. Напевне, тільки з польотами автоматичних чи пілотованих космічних кораблів у район Сонця вдасться прояснити обстановку. Отож чи з’явиться в Меркурія реальний, а не міфологічний брат, і чи побаче вродлива Венера, вона ж Афродіта, свого справдешнього чоловіка, покаже час.