Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Хлопець зніяковів, фарба зійшла з обличчя. Зміст слів він зрозумів правильно, а далі, мабуть, почав зважувати за і проти, не знаючи, що сказати. Мої піднесені брови і грайливий погляд нагадали йому, що настав час відповісти.

Він кивнув головою. Елім ледь не скотився на підлогу, намагаючись стримати нервовий сміх. У нього навіть сльози виступили на очах, але малознаюча його людина і не зрозуміє, що він так душиться від сміху. Я ж намагаюся триматися, навіть губами не смикаю, тільки мило посміхаюся.

- До тебе чи до мене? - продовжую свій жарт, але Елім цього разу вже напружився. Хлопець не відповідає, очі бігають. - Ти маєш необхідні іграшки?

- А що саме тебе цікавить? - його голос тремтить, але хлопчик ще в силах вимовляти слова, я думала, він втрачений для суспільства на цілий вечір.

- Батіг - головне, що мене цікавить.

Не відводжу очей, дивлюся на блондина, а губи вимушено ховаю у склянці з коктейлем, бо вони мимоволі сіпаються.

- Ні, - Лурен вже заїкається.

- Шкода, - відкинулася на крісло, відповівши вже звичним голосом. Дивлюся в зал з усією увагою, даючи зрозуміти хлопцю, що мій інтерес до нього втрачено. Він, мабуть, думає, як йому реабілітуватися. Його явно бентежить Елім, що сидить поруч, але просити брата піти, я не стану. Не полегшу йому життя.

- У мене є щось інше, що може сподобатися владній пані…

Смикаю бровами, повертаю голову до того, хто говорить. Напевно думав, що я випитуватиму, що він має на увазі. Боюся, що його таємниче «щось інше» мене не здивує. Ні своєю наявністю, ні своїм розміром. Після Діена мене навряд чи хтось здивує. Але продовжую дивитись з цікавістю на хлопця, якому, схоже, близько тридцяти. Чекаю, що видасть він у наступній репліці.

- Ну кажи, не зволікай, - знову переходжу на тон пані-спокусниці, вимовляю слова з придихом. Спостерігаю його погляд і додаю: - На брата не звертай уваги.

- У мене є… - промовляє протяжно Лурен, ну прямо тягне слова, боїться назвати в слух, що в нього там є. - Плейстейшн.

Елім вибухнув.

Я дивлюся незрозуміло на хлопця і ледве можу збагнути, що говорити далі.

- Що, пробач? - навіть кашлянула ненароком.

- Ігрова приставка. Дуже цікава річ.

Блондин відкинувся на спинку дивана, прийняв саму розслаблену позу. Посміхається. Куди подівся той, який щойно тремтів від одного мого погляду? Бачу, як і брат новим поглядом оцінює співрозмовника.

- Я не граю в плейстейшн, - чомусь уточнюю.

- Я так і зрозумів. Грати з людьми набагато цікавіше. Правда? – у його обличчі цього разу впевненість, напруги в тілі вже немає.

- Ти хто такий взагалі?

- Хамелеон, - за нього відповів брат.

Ось тут ладна похвалити за начитаність. Знає про все у світі.

- І чого ти тут очима стріляв кілька днів? Я не твоя жертва, ящірко!

Знову посміхається, задоволений собою. Маю визнати, я збентежена.

- Ну ось і справжнє обличчя Аліти, а то корчиш із себе аристократку, сама неприступність, потім граєш у пані. Чи таки не граєш?

Елім підвівся, вже бойова готовність. Хлопцеві не позаздриш. І це він ще двох моїх старших братів не бачив, від одного погляду Калеана можна перетворитися на попіл.

- Спокійніше. Я взагалі тут з робочого питання.

- З якого ще питання? - замість мене каже брат, але блондин дивиться у мої очі. – Хочу взяти інтерв'ю у клану Нотрилів.

- Ми не даємо інтерв'ю, - Елім уже вказує йому на вихід, - вільний.

- Усього кілька відповідей, і я вас більше не потурбую. Після перемоги вашого брата на фестивалі ви стали сімейством номер один у всіх магічних пабликах, але ніде немає конкретики, жодного інтерв'ю від вас, а в сім'ї вже п'ятеро, якщо не помиляюсь… Чи шестеро?

Хлопець говорить швидко, вставити слова не можна, Елім уже готується перемістити цього юнака від нас якнайдалі, найімовірніше до виходу, без можливості повернутися в наш паб.

- У мене є, що запропонувати вам натомість, - звучить багатообіцяюче, хоч і трохи комічно.

Я заінтригована, говорю про це братові подумки, він згоден вислухати пропозицію журналіста, але робить це поблажливо, не чекаючи нічого цікавого.

- Я розповім в інтерв'ю, що ви шукаєте своїх призначених і щовечора буваєте у пабі. Це реклама для вас та вашого закладу. Ми маємо величезну аудиторію, маги з різних країн. Буде нереально багато новачків, яких ви тут виглядаєте щовечора.

- Нам уже достатньо реклами. Після фестивалю у пабі кількість відвідувачів подвоїлася. Більше нам просто нема де приймати.

- Але ви можете розширити зони, і щовечора тут збиратимуться саме ті, котрі шукають свою половинку.

- Загалом концепція нашого пабу саме така. Ми задумали це місце та створили так, щоб тут зустрічалися призначені. Он, подивися, у кутку є стіна, там усі імена пар, які зустрілися саме у нас. Список перевалив за сотню.