Читати книгу - "Це просто доля, Софія Вітерець"

Розділ 4

А звинувачення проти Розалії були справді дуже серйозними. Я то розуміла, що сестричка не викликатиме мене просто так, але щоб питання було настільки важливим… Ні, про таке навіть не замислювалася. Та й чесно кажучи, навіть не задумувалася, що колись маленька, у всьому правильна Розалія виросте й почне, скажімо так, облаштовувати своє особисте життя.

До того ж прекрасно усвідомлювала, що це лише питання часу, коли нагряне комісія з магічних справ. Вони з таким довго не зволікають. Це ще сестричці пощастило, що в них з’явилися важливіші справи. А це означає що? Звісно, потрібно готуватися, продумати найменші дрібнички та передбачити можливий хід подій. Я повинна зіграти просто блискуче і байдуже, що сьогодні доведеться порушити свою клятву. Заради сестрички можна й збрехати вперше в житті. Хоча… чому б не сказати правду, в якій будуть певні невеличкі детальки, скажімо так, заміненими? У даному випадку я точно і себе не видам, і вони не зможуть побачити брехню в моєму магічному фоні.

– Сестричко, мені потрібна одна невеличка послуга. Допоможеш?– наостанок промовила я, перед тим як йти готуватися.

– Звісно. Зроблю все, що забажаєш,– підскочила Розалія, готуючись кинутися у вир чого завгодно, аби дістати те, що було потрібним мені. Проте моя забаганка була набагато простішою й абсолютно безпечною.

– Дякую,– посміхнулася, коли отримала бажане.– І пам’ятай – що б не сталося, не спускайся донизу. Я все вирішу, але для цього дозволь мені зустрітися з ними сам на сам.

Сестричка мовчки кивнула, а в її очах читалося розуміння. О, вона як ніхто пам’ятає мою дивну особливість – можу зробити будь-що, але лише коли немає нікого з рідні поруч. Чомусь перед ними важко зосередитися. Завжди думаєш про те, як вони відреагують на ті чи інші вчинки, слова або дії.

– Успіхів,– тихенько прошепотіла золотоволоса красуня, а я їй лише посміхнулася. Час було діяти й почати з найважливішого та водночас і найпростішого – гардеробу.

Не знаю як у інших містах, але в Солейтмі і особливо Кепітелії – найважливішу роль завжди, абсолютно у будь-якому випадку, грав зовнішній вигляд. Було неважливо хто ти, головне – це те, як виглядаєш. І не секрет, що урядові структури типу комісії магічних справ обов’язково звернуть увагу на те, що на тобі, яку зачіску маєш, чи є надмір макіяжу, можуть навіть навмисно вичікувати поки випадково не блисне черевичок та оцінити ще і його. Я бачила подібних випадків стільки, що й не злічити. Було дико спостерігати за таким, але тепер в мене є невеличка перевага – знаю, з яких сторін чекати підступу та можу перестрахуватися.

Відкривши величезну гардеробну мало не присвиснула. Мої валізи ще досі стояли у затишній вітальні на першому поверсі, але ця кімната все одно була битком набита одягом. Він і висів, і лежав, і витав у повітрі завдяки спеціальним магічним вішалкам. Але його явно не було так багато, коли я їхала. А це означає, що мама компенсувала відсутність доньки шопінгом для мене. Ех, в її стилі. Проте зараз це мені неабияк допоможе. По-перше, у мами прекрасний смак на вбрання, а по друге, вона вибирає значно скромніші сукні, ніж я і вони будуть ідеально пасувати для сьогоднішньої події.

Вибирати довелося справді довгенько. Що-що, а сукні – це улюблений мамин елемент гардеробу. Тут були і однотонні до самої підлоги, і картаті, і останній писк моди – сукні до колін. Одним словом, їх було просто безліч. Проте чомусь спочатку мені захотілося саме приміряти брючний костюм. Вони були в даний момент надзвичайно популярними, навіть більше, ніж сукні до колін. Але на скільки мені підказує досвід, люди з комісії магічних справ не люблять змінювати смаків і дотримуються давніх неписаних правил. Отже, в даному випадку найбільше пасуватиме саме сукня до підлоги з високим коміром. Та я навіть цьому була рада. Вони мені страх як пасують.

А тепер залишалося обрати колір. Їх чомусь виявилося аж п’ять: брунатна, світло-зелена, фіалкова, кремова й ніжно-блакитна. Хоч і моїм улюбленим кольором був ніжно-блакитний, все-таки обрала брунатну – вона більше пасувала до мого волосся і карих очей. І навіть така деталь сьогодні буде вкрай важлива.

Примірявши, зрозуміла, що не помилилася. Сукня лягла просто ідеально. Високий комір надавав мені та моїм словам якоїсь більшої значущості, ніжні напівпрозорі рукава створювали відчуття легкості, а елегантний пояс красиво підкреслював гарну фігуру. Одразу подумала, що це якраз саме той варіант, який допоможе зачарувати комісію.

На черевички витратила значно менше часу. Їх мама ніколи не купує через те, що продавці магією підганяють взуття під твій розмір, а про те, що хтось може придбати цю красу для подарунку ніхто навіть і не здогадується. Саме тому виявилося, що в мене є лише одна підходяща пара. Але й на тому спасибі. Здається, давно мені вже час спускатися. Здалека доноситься стукіт копит та приглушений скрип карети, що з кожнісінькою секундою стають все гучнішими. Вони скоро будуть тут.

Швиденько випровадивши всіх з дому, почала чекати. В голові творився справжнісінький хаос через сотні думок, більшість з яких просто розчинялися під вагою нових. Проте страху не було. Ну серйозно, чого ж тут взагалі боятися? Це також люди і вони повинні зрозуміти мене. Та й хто взагалі не купиться на ту сцену, що я збираюся розіграти перед ними? Особисто мені таких ще не траплялося, а в своєму житті встигла побувати у дещо подібних ситуаціях далеко не один раз.

Ну що ж, як то кажуть, ласкаво прошу. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍