Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

2.2

 

– Чому ти так вперто  не бажаєш думати про майбутнє? – суворо запитав Ектор, – Ти одружишся, сину, одружишся – це вже не обговорюється!

– Ми не знаємо напевно, здригалася земля чи ні... Пророцтво дуже давнє, а наші врожаї з кожним роком дедалі мізерніші й мізерніші, – зауважив Маріл і,   занепокоєно подивившись на Ектора, додав: – Боюся, що простим одруженням справи не виправити. Потрібні більш дієві заходи.

– Так, так, ти говорив, що в третьому пророцтві сказано про дівчину з іншого світу, яка володіє магією і здатна врятувати наші землі, воскресити вишневе дерево,  але ніде не сказано, як ця дівчина зможе сюди потрапити. Хто відкриє той клятий портал?

– І четверте і п'яте пророцтва теж оповідають про дівчину, наділену особливою силою, – обережно сказав Маріл, –  але багато чого не збігається, і це мене насторожує. А ще незрозуміло те, яким чином вона потрапить в Уаджит. Звісно, такі невідповідності можна списати на  те нечіткість перекладу...

– Чи це різні дівчата? – з усмішкою припустив Адвіан.

– Я поки що не можу нічого сказати, потрібно все краще вивчити. Але за логікою, все ж таки має бути одна...

– І чим загрожують нам четверте і п'яте пророцтво? – запитав Ектор.

Маріл знову схилився над столом і почав водити тонким пальцем по   безладно розкиданим на поверхні пергаменту, символам.

– В обох пророцтвах мова чаклунів перемежовуються з ще більш давньою мовою.  Знадобиться час, щоб розшифрувати все...

– Тоді скажи те, що зрозуміло! – Його Величність король Ектор починав втрачати терпіння.

– Тут написано, що через  сто п'ятдесят років після того, як висохне вишневе дерево, портал має бути відкрито. Якщо прогавити  потрібну мить, то  ніяка сила вже не зможе нам допомогти. Буде ніч і буде знак: три зірки зіллються в одну…  Якщо ми цього не зробимо і не закличемо магію іншого світу, то наше королівство вже ніщо не врятує! – тремтячим голосом підсумував Маріл.

– А якщо знак був, а ми його пропустили? – сполотнівши, запитав Ектор.

Думка, що все втрачено, так підкосила короля, що в нього підігнулися  коліна, і йому довелося схопитися за спинку крісла, щоб не впасти.

Але обличчя Маріла раптом просяяло.

– Ні, Ваша Величносте, я не так думаю! – поспішно відповів він, – Тут написано, що три зірки зіллються в одну в ніч п'ятого місячного затемнення після входження на престол Вашої Величності. Ви знаєте, що наші астрономи ретельно стежать за небом і нам відомі всі затемнення: і місячні  і сонячні. Після того, як ви зійшли на престол, було три сонячних і чотири місячних затемнення... За нашими спостереженнями, п'яте має трапитися в останній зимовий день, а зараз у нас середина зими...

Адвіан ривком підвівся з крісла і наблизився до столу. Але жоден знак на пергаменті не був йому зрозумілий. Принц поморщився.

– А як ми відкриємо портал? – запитав він, переводячи погляд з обличчя Маріла на обличчя батька, який усе ніяк не міг впоратися з хвилюванням і навіть руку до грудей доклав, намагаючись заспокоїти дихання.

– Це мені відомо і без пророцтва, – сказав Маріл, – у долині Заливних лугів пасеться вогняний єдиноріг. Його потрібно полонити, потім зрізати шар копита з лівої задньої ноги і висмикнути три чорні волосини з гриви. Роговий шар і волосся треба розтерти в пил і так відкрити портал...

– Без заклинань?

– Заклинання мені відомі... Я все життя вивчаю стародавні тексти! – відповів Маріл зі скромністю, притаманною всім мудрецям королівства.

– Звідки має прийти  та дівчина? – запитав Ектор, який  вже  трохи заспокоївся.

– Зі світу Ірза.

– Зі світу смертних людей? – король здивовано підняв брови, – Звідки там взятися магії? Вона і в нашому  світі обмежена!

– Це спляча магія, її доведеться пробудити.

– І ти знаєш, як це зробити?

– Вважаю, що знаю, Ваша Величносте... Але зараз головне – єдиноріг! Інакше дівчина не потрапить до нас.

– До долини Заливних лугів дуже довгий шлях, – король задумливо почухав ретельно поголене підборіддя, – коням його не подужати вчасно.

– Може, все не так вже й погано? – припустив Адвіан, якого миттєво  здолали нехороші передчуття.

– Якщо ми нічого не зробимо, то втратимо все...

– Шлях буде набагато коротшим, якщо полетіти на віверні. Займе всього три дні, – вагомо промовив Маріл.

– Кайтана не пустить на свою спину нікого, крім тебе! – сказав король і втупив у сина важкий, вимогливий погляд.

– Батьку!

– Тобі доведеться вирушити в дорогу наодинці  і привезти все, що необхідно для відкриття порталу.

–   Це безумство, батьку! – у розпачі вигукнув Адвіан.

– Хіба ти не один із найкращих воїнів королівства? – глузливо поцікавився король Ектор, – А витрачаєш свою силу на жінок, пияцтво і сумнівні розваги. Якщо станеш заперечувати, присягаюся, не пізніше наступного повного місяця одружишся з королевою Роленою! І все одно вирушиш у долину!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍