Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

   - Просто хочу надавити через неї на старого.

   - Ок, дай мені півгодини.

    І я відключився. Знову глянувши на сорочку, яку недавно носила Лана. Вона досі була наповнена її запахом, тим самим сумішшю цитрусів і троянд. Я переклав сорочку в шафу, вирішив що випрати завжди встигну.

    Я пішов на кухню, мені терміново була потрібна моя ранкова доза кофеїну, щоб привести думки до ладу.  Проте, глянувши на острівець я пригадав смак її губ, пухких і солодких. Те, як вона боролася за право влади наді мною, наче справжня хижачка. Її очі були такими палаючими, як і волосся, яскраві і сонячні. Вони були схожі на два красивих уламки бурштину, вони палали від похоті. Я вдарив кулаком по кам’яному острові, і чому ця дівчинка так впливала на мене, мені було незрозуміло. Сидячи з кавою в роздумах мене відволік сигнал телефона.

    Артем: Як і обіцяв, все що вдалося нарити за півгодини.

    Даценко Руслана Валеріївна, двадцять сім років. Закінчила медичний університет за спеціальністю «Педіатрія». Зараз проходить інтернатуру в першій міській. У вільний час від робити запалює в клубах, кажуть, що вона ще та відорва. Також вона волонтерить у дитячих будинках та притулках для тварин, що цілком притаманне їй – діти та тваринки. Відмінниця, найкраща студентка курсу, чудовий спеціаліст – всі відомості про неї.

   - То ти у нас лікар і волонтер, рисеня. Дуже цікаво, гріхи таточка замолюєш? – Мене розпирало від цікавості після того, що я щойно прочитав. Які ще таємниці приховує ця дівчинка.