Читати книгу - "( Не ) закохані, Наталія Косенко"

Глава 3. Зізнання й бажання втекти

— Ну що, розібʼємо вас на пари? Тільки спочатку глянемо, хто на що здатен.

Нас було тридцять. Пʼятнадцять пар. Три ряди по пʼять.

Одногрупники сиділи на сцені в актовому й весело переглядалися між собою. Хтось уже поділився на пари. Ясмін же стояла трохи осторонь і рахувала.

Від бокових дверей до сцени було двадцять три кроки. Сьогодні дві дівчини прийшли з хвостиками, пʼять з косицями різних форм, дві підкрутили локони, ще шість просто розпустили волосся по плечам. Дівчат з сережками було тринадцять. У червоному троє. А ще був погляд. Один погляд, який пропікав аж до кісток.

— Хто геть невпевнено себе почуває в танцях вийдіть наперед ось сюди. Інші вправо.

Два дні… Всього два дні Стас перестав ховати очі й відводити погляд, а Ясмін вже подумувала перевестися в інший університет. Бо її ті прямі короткі погляди лякали більше, ніж загроза втратити червоний диплом.

Стас нічого не робив. Просто дивився інколи так, що всередині все обривалося, ніби вона з розбігу вибігла на тоненький хиткий місточок над нескінченною прірвою, і тепер лячно зробити лишній крок, аби зовсім не зірватися в невідомість.

Здвинулася трохи в бік правої групки. Ліля стояла неподалік й радісно усміхалася. Вона тренувалася кожну вільну хвилину ці два дні й тепер сяяла, мов пообідає сонце у безхмарному небі.

Перевела погляд на найближче вікно і знітилася. Надворі лив дощ, що грозився перерости в справжню грозу. Навіть здавалося, що відчуває запах мокрого асфальту, який так подобався в дитинстві.

— Це перша група, це друга. Зараз додамо ще й третю. По десять у кожній. Я увімкну музику, ви покажете, що вмієте і переділимо вас заново.

Тітку Ліни звали Еллою. Вона мала уважні сірі очі й дуже переконливу манеру говорити. Вона сама танцювала. Займалася балетом з дитинства, потім перейшла на бальні танці й виграла кілька міжнародних змагань. Та то все було у минулому. Зараз жінка виховувала двох підлітків, викладала у школі кілька годин на тиждень і була цілком задоволена життям.

— Стали на позиції, почали!

Основні рухи вже розібрали, тож тепер перша група просто повторювала побачене раніше під композицію Нета Кіфа. Виглядало то доволі комічно. Особливо коли Василь наступив на ногу Антону, потім на свою, а потім вони обоє впали. Один на одного. Бідолахам на голову посипалися жарти, доки Елла їх не обірвала.

В першій групі було девʼять хлопців і дві дівчини. Друга була більшою, тож наступними показати себе запросили лише половину.

Ясмін не висовувалася. Чекала своєї черги й мріяла про гарячий чай, книжку і відпочинок. Бо день видався непростим. Потім ще треба забігти в деканат, потім на кафедру… А ще віднести Прокопенку курсові третьокурсників, бо окрім обовʼязків старости мала й інші. Підпрацьовувала на кафедрі, бо стипендії ледь вистачало на найнеобхідніші речі.

Ясмін танцювала без ентузіазму. Рухи були чіткими. Тіло легко підхопило мелодію, проте душа була відсутня. Вона підглядала за Стасом, котрий танцював в іншому кутку сцени.

Їх обох зачислили у першу десятку після перерозподілу. Ліля потрапила в другу, та все одно сяяла, бо ж і Влада чекало те саме. Третя десятка не особливо переживала, що танцюватиме позаду. Навпаки. Одногрупники не хотіли ганьбитися. Всіх цілком влаштував розподіл. Було трохи важче розбитися на пари, та і тут всі конфлікти швидко вирішила Елла.

Ясмін мала танцювати з Олегом. Простий хлопчина, який, на її памʼяті, не пропустив жодної пари. Втім, як і вона сама.

Долоні хлопця були трохи спітнілими й він обтер їх об джинси. Потім підійшов ближче й ніяково усміхнувся.

Не хотілося впускати когось у свою зону комфорту, та якщо вже треба, то хай це буде Олег. Він зовсім не змушував серце пришвидшувати темп. Зовсім не хвилював тіло. І Ясмін це подобалося!

Вони танцювали разом хвилин зо двадцять. Навіть трохи вдалося розслабитися. Олег був обережним і приємним, як завжди. З часом дозволив собі підійти трохи ближче, і рука, котра тримала її руку, повела більш впевнено.

Хлопець усміхався їй, коли трохи збивався, й жартував щось про різну довжину ніг, або про батькові черевики, які начепив зранку, і які завжди ходили, куди самі собі думали, аби не в бік дружини…

Ясмін і сама не помітила, коли почала усміхатися у відповідь. Довкола було доволі гамірно, та музика лягала поверх тих звуків і заспокоювала розбурхані нерви. Навіть душа повернулася до тіла й припинила стежити за хлопцем з пропащими очима, а даремно.

Ясмін раптом врізалася у щось плечем і тільки згодом зрозуміла, що то було чоловіче тіло. Її власне тіло враз задеревʼяніло, коли наткнулася на темний погляд, який геть нічого не виражав.

— Ти щось хотів? — запитав Олег.

— Хотів, — відповідь була короткою, проте зачепила кожен нерв, бо Стас невідривно дивився їй у вічі.

Ясмін ясно усвідомила, що саме він мав на увазі, а тоді злякалася й засоромилася власних думок. Ну що за маячня? Що вона собі навигадувала? Та задалася вона йому… як… як… як і він їй!

— Якісь проблеми? — втрутився в розмову суворий голос Елли. 

— Так, — одразу відповів Стас.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍