Читати книгу - "Берсеркер: Частина Перша — Останній нащадок, Артур Крупницький"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В рік, коли зима була дуже холодна і довга, у найманців не було замовлень, і їм довелося стати на стоянку на кордоні з горою "Вершина Світу", щоб вирішити, що робити далі і як здобувати свій хліб.
На зібранні, яке очолив голова клану найманців, обговорили, що потрібно пережити цю зиму. Замовлень не було, кочувати вони вже не могли через погоду, яка з кожним днем ставала все гіршою. Було вирішено стати на зимову стоянку і займатися полюванням. На велике щастя, недалеко від місця їхньої стоянки проходив маршрут Тюрів "Великих Бізонів", м'ясо яких могло їх прогодувати. Так і було вирішено. На світанку наступного дня група вирушить на полювання.
АРК прокинувся одним з перших. Це було його перше полювання, і він був трішки знервований. Руїн, його батько, звелів всім зібратися біля вогнища, яке знаходилося в центрі табору, щоб пояснити, як буде проходити полювання.
Ранок був морозний, але ясний і сонячний.
— Так, на полювання вирушить дюжина, — сказав Руїн. — Нам потрібно відрізати від стада для початку одну особину, а там далі побачимо, як піде. Їх буде заганяти чотири вершники, всі інші будуть у засаді, а в потрібний момент накинемося на здобич.
— АРК, ти будеш з нами в засаді. Тримайся біля мене, — сказав Руїн.
АРК погодився, киваючи головою. Всі були готові до полювання.
Відстежити здобич було не так складно — слід, який залишало стадо, не міг не помітити хіба що сліпий, а їх ревіння і тупіт чули навіть глухі. Стадо цих істот брело недалеко від лісу. Вершники, які заганяли здобич, мали вивести її на загін на чолі з Руїном, Арком та братами Рубайлами, і здобич опиниться в глухому куті.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Берсеркер: Частина Перша — Останній нащадок, Артур Крупницький», після закриття браузера.