Читати книгу - "Переваги поразок, Шарль Пепен"

емпіриками. Не випадково більшість філософів-емпіриків — англосакси: Джон Локк, Девід Юм, Ральф Волдо Емерсон… Усе, що знаємо, як стверджує Девід Юм, ми увібрали з досвідом. «Життя — це досвід; що більше в нас досвіду, то краще», — каже американець Емерсон кілька століть по тому.

Отже, невдача — це справжнісінький життєвий досвід. Сп’янілі від успіхів, ми часто гадаємо, що тримаємося на плаву. Ми щиро так вважаємо, але цього не осмислюємо. Поразка, навпаки, зіштовхує нас із невідомою нам реальністю, яка нас випробовує. Ми хапаємо те, що нас полонить зненацька, до чого немає жодної інструкції: хіба це не визначення того, що таке життя? Що раніше ми зазнаємо краху, то швидше запитаємо себе чому. Це і є умова успіху.

2 Учений ступінь на право викладання в ліцеях та університетах.

3 Certificat d’aptitude pour l’enseignement secondaire — свідоцтво про спеціальну професійну підготовку викладачів середньої школи. Викладання у середній школі потребує меншої компетенції, ніж у ліцеях чи університетах.

4 Французи починають навчатися в ліцеї в 15 років, і навчання триває три роки. На другому році вони вже мають обирати собі фах.

 

2. Помилка як єдиний спосіб знайти істину: лекція з епістемології5

 

Істина — це всього-на-всього виправлена помилка.

Ґастон Башляр

 

Філософ і поет Ґастон Башляр так визначає генія: це той, хто вміє розпізнати свою помилку і знайти сили її виправити.

Він вважав, що всі великі науковці — такі самі, як і ми: вони починають із помилок, з хибних ідей щодо тих чи тих речей. Таким чином, вони можуть зробити висновок, що губка — це губка, а не шмат деревини, що тримається на поверхні води. Одначе вченими їх робить саме те, що вони можуть не зупинятися на своїх перших умовиводах. Вони піддають їх дослідам, щоб перевірити їхню слушність, мають виняткову сміливість виправити свою первинну помилку щодо взаємодії з дійсністю, із законами природи. Вони довели, що губка нічого не поглинає: насправді краплини води проникають у її отвори. А шмат деревини не плаває: за законом Архімеда, це процес, що є результатом співвідношення між його масою та об’ємом води, яку він витісняє. Звідси і з’явився радикальний умовивід Башляра: «Істина — це всього-на-всього виправлена помилка».

 

У своїй роботі «Становлення наукового духу» він вивчає всю історію науки і доводить, що немає жодного науковця, який не віднайшов би істину без хибних висновків. Як і у грі в карамболь, шлях до істини не може бути навпростець. Наші перші здогадки — дуже примітивні, щоб розгадати закони природи. Вони показують, як працює наш розум, а не як працює світ. Та варто сказати, що ці хибні здогадки наближають нас до істини. Він писав, що слід уміти «розібратись у хаосі перших здогадок», а це потребує наснаги та сміливості. Проте виправлена помилка як трамплін: вона відіграє роль поштовху в напрямку до знання. Вона не тільки дає змогу хутко навчитися: для науковця вона стає єдиним способом знайти істину. Дослідник, який не долає труднощів і не припускається помилок у перших своїх висновках, ніколи нічого не відкриває.

 

Томас Едісон, засновник компанії General Electric, запатентував силу-силенну винаходів. Він сконструював фотоапарат, що потім уможливив кінематограф. Але задовго до цього, протягом 1878 року, Едісон провів багато ночей у своїй майстерні в Нью-Джерсі, намагаючись створити лампу розжарювання. Одержимий своїми дослідами, він спав по чотири години на день і безліч разів намагався досягти розжарення нитки у лампочці, заповненій газом. Чому він не зневірився? Чому й далі намагався? Часто відповідають, що дослідник мав виняткову силу волі, наче ключ до успіху полягав лише в його наполегливості. Та вони забувають про найголовніше: Томас Едісон захоплювався тим, як помилки оприявнюють закони природи. Він знав, що треба провалити експеримент, щоби зрештою дійти правильних результатів, які ніколи жоден винахідник не міг осягнути з першого разу. Таким чином Томас Едісон винайшов електричну лампочку. Таємниця його приголомшливого винаходу полягає у його ставленні до дійсності. Він ніколи не уявляв її собі, ніби глину, з якої треба виліпити глечик, ніби можливість довести свою могуть. Навпаки, він бачив дійсність як привід задуматись, як загадку, що її треба розгадати, як невичерпне джерело див.

Його позиція доводить нам, що ми можемо змінити своє уявлення про невдачі. Навіть коли вольфрамова нитка не піддавалась експериментам, Томас Едісон не помилявся: він успішно проводив досліди. Він наполегливо задовольняв свою цікавість. Він знав, що єдиний спосіб наблизитися до істини — помилитися.

 

«Безліч успішних дослідів не доводить жодної істини, тоді як хибний результат одного проведеного експерименту може спростувати теорію», — із захватом казав Альберт Ейнштейн. Якщо один експеримент підтверджує теорію, то це ще нічого не означає; просто ще не проведено експерименту, який її заперечив би.