Читати книгу - "Тиха радість, Галина Левтер"

Розділ третій

Дощ кидав краплі, мов бешкетливий хлопчисько камінці  у сусідське вікно.  Надворі гриміло, гупотіло, тремтіло, свистіло. 

Темно й лячно. Чи від чорної ночі та темряви?  А може від чорних хмар чи чорного диму?

Ліна прокинулася від страшного болю внизу живота.

Котра година? Де вона є? Що з нею? Невже передчасна  менструація? Таке бувало, коли організм перебував у стані емоційного чи фізичного виснаження. Що робити?

 Фред спав, підставивши для споглядання свою спину у чорній футболці. Він — такий сильний і впевнений,  пахне кавою. Вона ж в його домі — брудна і безпомічна.

Ліна спробувала підвестися. Не вдалося. Ще раз —  успіху не було. Переборюючи сором, вона доторкнулась до плеча чоловіка, від хропіння якого кімната здригалася сильніше, ніж від гупання в аеропорту.

Він різко підхопився. Ліна хотіла його розгледіти, але він машинально взяв її на руки й відніс туди, куди потрібно.

Поставивши її посеред ванної кімнати, спокійно запитав:

— Тобі допомогти?

— Ні, ні! Я сама.

Якій би жінці  сподобалося, як за нею спостерігають в такій ситуації?

— Я за дверима почекаю. Ти дуже слабка.  На замок не закривайся, зрозуміло?— сонно, але твердо мовив Фред.

— Я…Мені… — Ліна боялася заговорити до нього. Замовкла.

— Я тобі поклав перевдягання та предмети гігієни ще вночі. З чим не справишся — можеш гукати. Я прийду.

Він вийшов. Ліна глянула навсібіч. На полиці лежав чийсь жіночий одяг. Зверху  в коробці комплект  спідньої білизни. По назві, яку вона  часто чула від Нати, зрозуміла, що дорогий.

Думки дівчини пострибали, як шалені коні:

«Хто цей чоловік? Рятівник і добродійник? А може маніяк і в нього такі ігри?  Розмір  підходить...Він для мене купував речі чи це чиїсь?  Чоловік навіть про  прокладки знає…? Боже, до кого я потрапила? Скільки часу провела з ним?»

Ліна прикрила рот рукою, щоб стогін здивування не вискочив танцювати на пересохлих губах. Все було таким дивним для молодої вчительки!  Вона ніколи би не купила собі такого красивого одягу! От тільки не від коханого чоловіка подарунок, а від страхітливого незнайомця! Це так нагадувало минуле…

Бабуся! Ліна здригнулася. Вона завжди ночувала вдома. Навіть у Нати вона рідко гостювала до ранку.  Бабуся, з якою вона тепер проживала і за якою доглядала,  зробилася на старості літ  строгим охоронцем її честі і гідності. 

Її слова забриніли у вухах: «Яблуко від яблуні недалеко падає, а ти у нас золоте дитя, тому не рівняйся на матір!». Як їй буде пояснити, де вона була, коли Ліні самій невідомо що той чоловік зробив з нею.  

Найболючішою раною була зневіра. Чи варто тепер шукати зустрічі з тим, кого вона давно кохає?

Ліна затремтіла. Ридання, що клубком стояли в горлі, вистрибнули на волю, розмотуючись гіркими сльозами по обличчю дівчини. 

Ноги були забруднені свіжою кров’ю. В запеченій крові була також біла  сорочка, що висіла  на ній. Чужа. Чоловіча. Гудзики обрізані. 

— Господи, Боже мій! Цей чоловік явно страждає розладами психіки!

 Поглядом ковзнула по кімнаті і зупинилася на відображенні у величезному дзеркалі.

В ньому вона змогла розгледіти своє худе тіло з голови до ніг. Побите опухше лице, волосся збите в колючий липкий клубок, нижче грудей до живота полоси порізів і швів.  А ще, до її голого сорому додалася невчасна менструація! І її таку бачив незнайомець. Голу, брудну.  А її одежина була яка? Не з дорогих магазинів, а дешеві турецькі речі з ринку! А тут ця покладена для неї краса! Хіба вчительки отримують стільки, щоб одягатися як голлівудські кралі? Вона знала, що дорогий одяг в гардеробі жінки не з'являвся просто так…

Ноги налились свинцем, руки задерев'яніли! З очей градом сипалися сльози, а вона не могла їх навіть витерти. Соромно аж до смерті!

Чому вона не в лікарні? Чому цей дивний чоловік у військовій формі тримає її тут? Може йому подобається потворне? 

Худе поранене тіло тремтіло не слухалося зляканої хазяйки.

— Ти там як? 

 Ліна  ступила два кроки назад і вперлась у стіну. З кімнати вихід лише назустріч своєму страхові.

Не отримавши відповіді, Фред зайшов. Він діяв вміло. Обережно зняв брудну сорочку. Розплутував волосся. Якби це робила тітонька-санітарка в лікарні, то Ліні було б легше прийняти факт, що хтось бачить її в чому мати народила! 

Це ж був чоловік! Вона ніколи не була нагою перед чоловіком.

— Фантазуєш? — засміявся Фред.

В цьому сміхові було щось таке відоме їй, ба більше, рідне. Вони перетиналися десь?

Ліна похитала головою не для заперечення. Їй хотілося відігнати образи з минулого.

— Н-н-ні! —звуки перечіплювалися через зуби і котилися незрозумілим цокотінням під ноги чоловікові, який  старанно змивав її волосся зі своїх рук у величезному білосніжному умивальникові.

— Ненавиджу істерики, та що вдієш? У всіх буває! — струснувши краплі з пальців, Фред спокійно  взяв дівчину під лікті. — Пора освіжитися! Давай, вперед!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍