Читати книгу - "Коли війна стане спогадом, Нік Гравіско"

4.Перезавантаження нації

Після закінчення російсько-української війни економіка України була в руїнах – повністю зруйновані міста та села сходу країни  та  зруйнована інфраструктура по всій Україні, мільйони біженців, виснажені морально та фізично люди, сотні тисяч загиблих, постраждалих та інвалідів війни, занепад цілих галузей та напрямків. Проте з перемогою прийшла і надія, надія на краще а також усвідомлення свого реального стану.

Разом з цим всім негативним спадком в Україні були і позитивні речі, які як не дивно привнесла війна, та які давали надію на майбутнє та вирізняли Україну поміж багатьох інших країн світу. Україна отримала вкінці війни досить сучасний, диверсифікований, наповнений виробничими потужностями і технологіями військово-промисловий комплекс (ВПК). Утворилась унікально екосистема підприємств, які були продуктом суспільних зусиль, військових потреб, підтримки держави та концентрацією сучасних технологій в різних сферах.

Справа в тому що російська-українська війна фактично співпала з дроновою революцією в світі та власне ця війна і стала основною рушійною силою цієї революції, яка згодом практично змінить світ. Український ВПК не володів всією елементною базою в виробництві зброї і бойових дронів та роботів, але за рахунок унікальної побудови диверсифікованих потужностей, постійним попитом на продукцію підприємств, постійною взаємодією з полем бою, удосконаленням технологій апаратів і технологій самого виробництва, а головне за рахунок володіння українським ВПК унікальною базою застосування бойових роботів-дронів та іншого військового обладнання, Україна стала лідером дронового виробництва  у світі. Навіть виробники провідних країн світу не володіли такими можливостями та досвідом, саме всі ці причини стали унікальним сплавом потреб і можливостей в побудові дронів на українській землі.

Унікальна особливість українського ВПК і української армії стала можливість майже миттєвого реагування на зміну обстановки і запитів поля бою та надання відповідних технічних рішень, виробів та технологій.

Ще одним чинником що вигідно вирізняло Україну з поміж інших країн світу це наявність Армії, що роками могла протистояти переважаючій армії ворога, зуміла випрацювати новітні, з урахуванням нових технічних можливостей, підходи до ведення бойових дій на всіх рівнях починаючи від тактичних закінчуючи стратегічними задачами, а також починаючи від солдата і закінчуючи прийняттям рішень на рівні Генерального Штабу та  командувань окремими родами військ.  Українська Армія стала єдиним цілим з українським ВПК, технічні зміни в тому чи іншому озброєнні займали декілька днів, а іноді декілька годин, що давало можливість українським збройним силам змінювати хід бойових дій на окремих ділянках, швидко концентруватися, або розосереджуватися, що приводило до швидкого руйнування оборони противника, завдання знекровлюючи ударів, а зрештою падіння оборони противника на окремих ділянках, швидких проривах і зрештою падіння оборони протиборчої армії на всьому фронті. Завдяки поєднанням новітніх тактичних і оперативних підходів в керуванні військами, накопиченому досвіду, гнучкості підходів в залежності від бойової обстановки, унікальному  технічному  компоненту, українська армія не мала рівних на полі бою, що було підтверджено згодом в численних військових моделюваннях та військових навчаннях по всьому світу. В сучасній військовій науці навіть з’явились нові терміни та визначення, як то «українська атака», «українська оборона», «українська тактика та стратегія» та багато інших…

Звичайно українська армія після війни була суттєво реформована, з урахуванням всього досвіду і уроків російсько-української війни. Армія була скорочена з 1 млн. до 300 тис осіб, це ядро стало постійною професійною компонентою української армії, та фактично грало роль найбільш боєздатних професійних частин армії. Дуже велика увага була приділена силам територіальної оборони, включаючи технічне забезпечення, бойовий вишкіл, тренування, матеріальну базу, а також ідеологічне і моральне виховання. Фактично українська армія могла, в лічені дні та тижні, перетворюватись з професійного 300-тисячного кулака в декілька-мільйонного наїжаченого «військового дикобраза» який був здатний протистояти будь-якій армії в світі, при цьому це протистояння включало не тільки оборону, а завжди відпрацьовувалась компонента швидкого нанесення ворогу критичної шкоди що б призводило до поразки ворога або неспроможності подальшого ведення бойових дій як на окремих ділянках фронту так і в цілому по всій лінії бойових зіткнень. При цьому всі ці стратегії завжди відпрацьовувались з можливістю застосування конвекційної зброї, без застосування зброї масового знищення, хоча плани оборони завжди включали плани нейтралізації і унеможливлення застосування ворогом зброї масового знищення.

Після війни фактично українська армія стала найбільш підготовленим військовим організмом в світі з унікальним досвідом, озброєнням, та технологіями. Частина військових що були звільнені з лав української армії після перемоги, стали основною рушійною силою у створення ПВК (приватних військових компаній), що під загальним керівництвом українських спецслужб і української держави виконували різні завдання в різних частинах світу, мали свої напрямки і спеціалізації а також діяли в інтересах української держави та забезпечували необхідне міжнародне положення України та міжнародний авторитет української держави.

Яскравим прикладом діяльності українських ПВК, стала територія колишньої РФ, фактично на цій території українські спецслужби та українські ПВК грали ключову роль в житті нових держав та державних утворень довгі роки забезпечуючи репараційні виплати а також підтримуючи справедливий мир на цих територіях. Проте діяльність українських ПВК не обмежувалось лише територією колишньої РФ, окремі країни просили захисту в України, а деякі країни запрошували українські ПВК на постійній основі як саму боєздатну частину своєї армії сплачуючи великі кошти як українським ПВК так і опосередковано українській державі, оскільки в післявоєнний час саме українські ПВК стали основним полігоном для українського ВПК, даючи змогу залишатись Україні світовим лідером на ринку озброєнь, військових технологій і практик.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍