Читати книгу - "Солодка боротьба, Торі Шей"

Її відчайдушні спроби вразити мене дитячими образами, що звучать радше мило, ніж образливо, змушують мене відчути щось схоже на захоплення, хоча я сам від себе не очікував цього.

— Якби ви дійсно розуміли, що стоїть на кону, ви б не намагалися зберегти те, що приречене, — продовжую я, стискаючи кулак на столі. — Замість того, щоб чіплятися за старе, ви могли б знайти нову нішу, адаптуватися. Можливо, навіть відкрити щось у нашому новому центрі. Але ваш бізнес не вписується в сучасні реалії.

— Що за цинічна філософія! — вона підходить до мого столу ближче і впирається руками в його поверхню. Її пальці легенько тремтять, і я розумію, що вона бореться за те, у що вірить. Її лють настільки щира, що я майже почуваюся злочинцем.

— Я можу бути цинічним, — визнаю я, зустрічаючи її погляд, — але я не дозволю емоціям стати на заваді розвитку. І ви повинні це прийняти.

Вона дивиться на мене ще кілька секунд, потім випростується і схрещує руки на грудях. Її рожеві пухкі губи стискаються ще більше, що робить її схожою на того, хто ось-ось вибухне. Я обійшов свій стіл і наблизився до неї, зупинившись за кілька кроків. Дивився на неї зверху вниз — не тільки через різницю у зрості, а й через те, що я бачив світ із зовсім іншої перспективи. Вона виглядала такою крихітною, майже тендітною, така, яка викликає дивне бажання захистити її. Але моя робота полягала в тому, щоб розширювати, будувати, домінувати. Вона була всього лише ще однією перешкодою на моєму шляху. Нічого особливого.

— Ясмін, — повторив я, дозволяючи собі затриматися на цьому імені на мить довше, ніж потрібно, — я, чесно кажучи, не знаю, чи ви дійсно розумієте, з ким маєте справу. Але запевняю вас, це не найкращий спосіб вести справи.

— Борошно вам в очі! Мені байдуже, хто ви і які у вас зв’язки. Це не змінює того факту, що мій бізнес, який я будувала роками, зараз під загрозою через вас і ваші бездушні плани.

Її запах ванілі проник мені під шкіру, заповнюючи собою простір між нами. Я вдихнув глибоко, намагаючись зосередитися на її словах, але мої думки знову зупинилися на тому маленькому шматочку крему на її щоці. Яким би він був на смак? Саме на ній...

— Ви серйозно вірите, що можете змінити моє рішення? — запитав я, сподіваючись, що вона не помітить тієї легковажної думки, що промайнула в моїй голові.

Її очі звузилися, і я помітив, як вона стиснула кулаки. Цікаво, що вона скаже далі?

— Всі ви однакові, — тихо, майже пошепки, промовила вона. Я ледь вловив ці слова, дивлячись на її губи. — Всі ці бізнесмени, ви всі думаєте, що світ — це просто шахівниця, де ви — гравці, а ми — пішаки. Але я вам щось скажу, пане Левицький. Я не пішака. І я не відступлю без бою.

— Ви смішні. Ви не виграєте цей бій. Ви просто не зможете.

— Але знаєте що, пане Левицький? Я знайду спосіб зберегти свою пекарню. І я не дозволю, щоб ваші плани зруйнували те, що я створювала роками.

— Дівчинко, пора вже зрозуміти, що я знищу все, що стане на моєму шляху. Це бізнес, і в ньому немає місця для сентиментів, — я вимовив це з незворушною впевненістю, холодним, безжальним голосом, додаючи більше відчуженості, ніж будь-коли. Вона повинна була зрозуміти, що зі мною жарти погані. Я не з тих, хто відступає. Моя репутація завжди полягала в тому, щоб брати те, що хочу, і не зупинятися ні перед чим. Так було завжди, і так буде далі. Але Ясмін не здригнулася. Її обличчя залишилося незворушним, і лише погляд став ще більш пронизливим. — Я завжди досягаю своїх цілей, незалежно від того, хто або що стає мені на шляху. Ви можете боротися, але це не змінить результат. Я завжди виграю. Я знищу вас і вашу пекарню. Моя порада: обміркуй свої варіанти і прийми реальність.

Я очікував, що вона вийде, але замість цього вона робить останній крок до мене. Її аромат ванілі знову накриває мене, і на мить я ледь не втрачаю концентрацію.

— Це ще не кінець, — її голос звучить з викликом. — Ми ще побачимо, хто переможе.

З цими словами вона розвертається і виходить із кабінету, залишивши за собою атмосферу, наповнену незрозумілим для мене поєднанням гніву і... солодкості. Все ж... цей крем на її щоці... Я ледь стримався, щоб не стерти його. Що зі мною не так? Вона була настільки сильною у своїй рішучості, що я навіть відчув якусь повагу до неї. І це було небезпечно. Я не міг дозволити собі відволікатися. Але здається, ця жінка вже почала створювати для мене проблеми.