Читати книгу - "Тіні старого маєтку, Mira"

5Глава 5: Згадки про минуле

Після розмови з Адамом Софія зрозуміла, що не може зупинитися. Кожна таємниця цього будинку тягнула її глибше, пробуджуючи страх і цікавість водночас. Але тепер вона знала, що все, що відбувається, пов’язане з минулим.

Вирішивши знайти відповіді, Софія повернулася до бібліотеки. Їй здалося, що книги, які стояли на полицях, наче чекали, коли їх розгорнуть. Вона почала перебирати томи, шукаючи що-небудь, пов’язане з родиною Леноксів. Нарешті, серед запилених сторінок, їй вдалося знайти старий альбом.

У ньому були чорно-білі фотографії родини: чоловік із суворими рисами обличчя, жінка з ніжною усмішкою і двоє дітей — хлопчик і дівчинка. Софія припустила, що це могли бути батьки Адама і його сестра. Але де вони зараз?

В одній із фотографій був зображений маєток, але на задньому плані виднілися люди в темному одязі, наче вони були свідками чогось страшного.

Раптом двері бібліотеки прочинилися, і Софія здригнулася. У дверях стояв Адам, який спостерігав за нею з напруженим виразом обличчя.

— Що ти знайшла? — запитав він.

— Фотографії твоєї родини, — відповіла вона, показуючи альбом. — Це ти?

Адам підійшов ближче і уважно подивився на зображення.

— Так, це я, — сказав він тихо. — І це моя сестра Ліліан.

— Що з нею сталося?

Адам опустив очі, його голос став холодним.

— Вона загинула. Через мене.

Софія затримала подих.

— Через тебе?

— Моя родина жила в цьому маєтку багато років, — почав він. — Але щось пішло не так. Прокляття, яке зараз переслідує цей дім, почалося з нас. Я зробив помилку… і Ліліан стала першою жертвою.

Софія відчула, як серце стискається.

— Що це була за помилка?

Адам не відповів одразу. Його постать здавалася ще більш примарною.

— Я був молодий і дурний. Я… відкрив те, чого не мав торкатися. Те, що зараз називається "тінями". Вони прийшли в цей дім через мене, і тепер кожен, хто сюди потрапляє, стає їхньою здобиччю.

— Ти хочеш сказати, що Ліліан…

— Вони забрали її, — перервав її Адам. — Її душа досі в цьому домі. Як і інші.

Софія зрозуміла, що це не просто прокляття. Це трагедія, яка зруйнувала життя багатьох людей.

— Якщо я зможу знайти, що сталося, я допоможу тобі звільнити Ліліан і решту, — сказала вона.

Адам подивився на неї, і в його очах з’явився проблиск надії.

— Тоді будь обережною. Тіні не дозволять тобі це зробити.

Софія відчула, як будинок ніби завмер, наче прислухаючись до їхньої розмови. Вона знала, що тіні спостерігають. Але тепер вона була впевнена, що зробить усе, щоб зламати це прокляття, навіть якщо доведеться ризикувати своїм життям.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍