Читати книгу - "Флористка, Viter"

Розділ 2

Зоряна стояла нерухомо, повільно піднімаючи руки, уважно оцінюючи чоловіка перед собою. Артем Гайдук — поліцейський, що тримав її на прицілі. Його голос був спокійним, але погляд настороженим.

— Може, опустите пістолет? — спокійно запитала вона.

— А може, поясните, що ви робите на місці зникнення вашої співробітниці?

— Так співпало.

— Не люблю збігів, — відрізав він.

Зоряна зітхнула, вирішивши, що поки краще грати за його правилами.

— Я шукала Марину. Вона працює в моєму магазині і зникла. Її телефон тут. Це насторожує.

Артем уважно оглянув її. Її голос звучав впевнено, очі не бігали, постава була розслабленою. Виглядала чесною. Але він добре знав таких людей.

— Ви подали заяву?

— Ні.

— Чому?

— Бо не вірю, що поліція її знайде.

Артем хмикнув.

— Гарна відповідь. Але все ж, пані Чернега, поки що ви головна підозрювана.

— А я й не сумнівалася, — сухо відповіла вона.

Через пів години вони сиділи у відділку. Зоряна втомлено дивилася на годинник, поки Артем розкладав перед собою папери.

— Почнемо. Як давно ви знайомі з Мариною Савчук?

— Близько двох років. Вона прийшла працювати до мене в магазин.

— Ви не лише власниця магазину, правда ж?

Зоряна стримала усмішку.

— А ким я ще маю бути?

— Не знаю, але ви не схожі на жінку, яка просто складає букети.

— Дякую за комплімент.

Артем втомлено зітхнув.

— Де була Марина, коли востаннє виходила з вами на зв’язок?

— Вона сказала, що їде додому, але їй здалося, що за нею стежать.

— І ви не подумали, що це привід звернутися в поліцію?

— Я не довіряю поліції.

Артем стиснув зуби.

— Ну, а я не довіряю вам.

Настала тиша. Вони дивилися один на одного, ніби намагаючись розгадати таємниці одне одного.

— Ви вважаєте, що я причетна до її зникнення? — нарешті запитала вона.

— Я вважаю, що ви щось знаєте і не договорюєте.

Зоряна зітхнула, схрестила руки на грудях і спокійно сказала:

— Я хочу знайти її так само, як і ви.

Артем відкинувся на спинку стільця.

— Якщо це так, тоді допомагайте. Але якщо я зловлю вас на брехні…

— Вам не сподобається, — перебила його вона.

Він усміхнувся.

— От саме це я й хотів сказати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍