Читати книгу - "Бити разом, Дроянда"

Розділ 5

(Дана&Саша)

Дана завжди вважала себе сильною. Незалежною. Вона не вірила в «долю» чи «випадкові зустрічі». В її світі все було логічно, розкладено по поличках. Аж поки вона не заблукала в маленькому провулку старого району міста… і не натрапила на книгарню з назвою «Сторінки часу».

Там пахло кавою, старими книгами й легким ароматом кориці. Вона ввійшла, просто щоб сховатися від дощу. Але замість тиші її зустрів глибокий, бархатний голос:

— Можна допомогти вам знайти щось особливе?

Він стояв між стелажами — високий, з трохи сивим волоссям і спокійним поглядом. На ньому був простий светр і дизайнерські окуляри. Його звали Саша, і він володів книгарнею.

Дана на мить розгубилася. Вперше за довгий час вона не знала, що відповісти.

— Ем... я просто сховалась від дощу, — посміхнулась вона трохи ніяково.

— А дощ — це часто знак, що час зупинитись. І послухати себе, — відповів Саша, не відводячи очей. — У нас є книги, які змінюють життя. Можливо, одна з них чекає саме на вас.

Дана засміялась, ховаючи погляд.

— Я дизайнер, але ця книгарня — моя віддушина. Тут я створюю спокій. І іноді допомагаю іншим знайти відповіді, які вони давно шукають.

Він запропонував їй гарячий чай, і вона погодилася. Вони сіли в затишному куточку серед книжкових стелажів. Розмова переросла в годину, потім ще одну. Вони говорили про все — від улюблених авторів до того, як світ змінився за останні роки.

І десь посеред розмови, Дана зловила себе на думці, що слухає його, як давно нікого не слухала. Її серце билося трохи швидше. Його погляд — теплий і уважний. Його слова — як заспокійливий фон її метушливого дня.

Коли вона вийшла з книгарні — дощ уже припинився. Але всередині залишилось відчуття, що щось змінилося.

Ввечері вона відкрила сумку, і помітила, що Саша поклав їй у кишеню книжечку з запискою:

"Якщо хочеш продовжити розмову — приходь у п’ятницю о 17:00. Я приготую той самий чай. С."

Її усмішка була м’якою. І серце вперше за довгий час забилося інакше. Можливо, вона таки вірила в долю. Принаймні — в її варіант із запахом книжок і кориці.

П’ятниця настала швидше, ніж вона очікувала. Цілий день на роботі Дана не могла зосередитися. Вона прокручувала в голові їхню розмову, його посмішку, і ту коротку записку. Її пальці раз по раз торкались книжечки в сумці — просто щоб переконатися, що все це було не сон.

О 16:45 вона вже стояла біля «Сторінок часу». В руках — шоколад у крафтовому пакетику. Просто як знак подяки. Вона глибоко вдихнула, усміхнулась до себе і штовхнула важкі дерев’яні двері.

— Я вже почав хвилюватися, що ти не прийдеш, — почувся знайомий голос.

Саша стояв біля столика з чашками чаю, а поруч — ще теплі булочки з корицею.

— Я не могла не прийти, — відповіла Дана м’яко. — У мене від твого чаю залежність.

Вони засміялися. І цього разу сміх був легким, як теплий вітер.

Саша провів її до куточка, де стояв старовинний диван з пледом. На столику лежала книга — відкрита на середині.

— Це те, що я хотів тобі показати, — він нахилився і прочитав уривок уголос:“Є люди, яких ми зустрічаємо запізно, або занадто рано… Та іноді є ті, з ким час сам коригується — так, ніби світ змінює свій ритм.”

Дана мовчки вслухалась у кожне слово. Її серце наче вловило інший ритм — той, про який говорила книга.

— Іноді мені здається, що ти взявся з іншого часу, — сказала вона, дивлячись йому в очі. — Твоя тиша... говорить більше, ніж слова.

— А ти — з іншого світу. Шаленої сили, рішучості. Але при цьому — з ніжністю в очах.

Вона відвела погляд, зніяковівши. А тоді сказала:

— А знаєш, я все життя думала, що не створена для романтики. Що в мене — логіка, контроль, кар’єра… А ти береш і ламаєш цю впевненість за чашкою чаю.

Саша нахилився трохи ближче:

— Може, я не ламаю. Може, я просто показую тобі частинку тебе, яку ти ховала.

Їхні погляди зустрілися. Не було поспіху, не було драм. Просто спокій. Рідкісний, майже магічний. І перша справжня тиша, яка не вимагала слів.

Коли вона вийшла з книгарні цього вечора — небо було всіяне зірками.

А серце — повне несподіваного світла.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍