Читати книгу - "Бити разом, Дроянда"

Розділ 4

(Мія& Артем)

Мія сиділа в затишній кав’ярні, пила свій улюблений латте і дивилася на годинник. Вже час. Вона давно не мала таких спокійних моментів, і цей зустрічний розмова з Артемом була особливо важливою. Вона знала, що між ними є якась незрозуміла хімія, але досі не наважувалася зробити крок. Адже він був таким відомим і популярним — співачкою, а вона, простою дівчиною з провінції. Хоча її серце вже давно підказувало, що це може бути початком чогось нового.

Артем не забарився. Коли він увійшов до кав'ярні, всі погляди оберталися на нього. Він був одягнений у чорну сорочку і джинси, виглядав чудово, і його присутність відразу заповнила весь простір. Він з легкістю підійшов до Мії, і вона відчула, як щось всередині її затремтіло.

— Привіт, — сказав він, сідаючи за столик і посміхаючись.

— Привіт, — відповіла вона, нервово посміхаючись у відповідь.

Він підняв свою чашку кави і мимоволі поглянув на неї. Щось в її очах змусило його відчути себе комфортно, хоча й відчував якусь напругу в повітрі. Його погляд став серйознішим.

— Як ти почуваєшся після концерту? — запитала вона, намагаючись розпочати розмову. Вона не знала, як поводитися, але хотіла, щоб все пішло природно.

Артем відповів з легким усміхом.

— Все добре. Проте, після кожного концерту завжди хочеться просто спокою і тиші. Але це не те, що ти запитала. Я думаю, що ми маємо поговорити про дещо важливе. — Він поглянув на неї уважно.

Мія відчула, як її серце затріпотіло від цих слів.

— Що саме? — запитала вона, намагаючись не видавати свого хвилювання.

— Я думаю, що вже досить довго ми обидва ігноруємо те, що відчуваємо один до одного, — сказав він, глибоко вдихаючи. — Я не хочу більше тримати це в собі.

Мія злегка розгублено подивилась на нього. Ці слова, їхній тон, його погляд — все це змусило її відчути, що зараз вона стоїть на порозі чогось нового. І що це вже точно не було простою випадковістю.

— Артем, я не знаю, що й сказати... — сказала вона тихо, але її голос видавав іще більші емоції. — Я... я не хочу, щоб це змінило все.

Артем схилив голову, посміхаючись так, ніби нарешті знайшов відповідь на своє питання.

— Я розумію, що це може бути складно, — сказав він, — але я хочу, щоб ти знала одне: я не просто граю в гру. Я хочу спробувати бути з тобою. Знаю, що ти не думала про це, але я відчуваю, що ми могли б мати щось більше, ніж просто знайомство.

Мія відчула, як її серце пришвидшилось. Вона не могла цього пояснити, але вона відчувала, що ці слова не просто повітряні. Вони були справжніми.

— Ти серйозно? — запитала вона, не вірячи своїм вухам.

— Так, я серйозно. І я готовий робити все, щоб довести це.

Мія замовкла, переглядаючи його обличчя. Вона не могла повірити, що це сталося, але водночас щось в її серці підказувало, що це справжнє.

— Ти мені дуже подобаєшся, Артем. Але я не хочу, щоб це стало проблемою для нас... Я не хочу тебе втратити через те, що буду боятися.

Артем посміхнувся, трохи нахиляючись до неї.

— Я не піду нікуди, Міє. Ми можемо взяти час, якщо потрібно. Я просто хочу бути поруч із тобою.

Мія тихо взяла чашку кави в руки, намагаючись заспокоїти свої емоції, але її очі не могли більше приховати цього нового відчуття, яке вона відчула в своєму серці. Це було так близько, і водночас — так страшно. Але що, як це був той момент, на який вони обидва так довго чекали?

Артем узяв її руку, і хоча вона все ще була непевною, це було вже не важливо.

— Що скажеш, Міє? — запитав він, дивлячись на неї з теплою усмішкою.

Вона глибоко вдихнула і подивилася йому в очі.

І в цей момент, між ними більше не було сумнівів. Це був початок чогось нового. І вони були готові йти цим шляхом разом.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍