Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Аліна вдячно подивилася на нього, хоча серце все ще билося швидше. Вона хотіла запитати, чому Дмитро поводиться так холодно, чому з самого початку ставиться до неї з таким критичним поглядом. Але вона лише кивнула, мовчки вдячна за підтримку.

— Ти ж не одинока, — Віктор продовжив, бачачи її нерішучість. — І не один ти новачок. І повір, цей день скоро мине, а ти будеш значно сильнішою.

Аліна посміхнулася, хоча це була більше зусилля, ніж справжня радість. Вона була настільки втомлена, що майже не відчувала, як час минає. Віктор залишив її, побажавши удачі на решту дня, і Аліна повернулася до своєї роботи. Вона знову відкрила папери, намагаючись триматися, незважаючи на те, що день здавався нескінченним.

До кінця робочого дня Аліна була повністю виснажена. Її руки важко тримали олівець, а очі ледве трималися відкритими через постійну зосередженість на завданнях. Вона зробила кілька помилок, але, хоча й здавалася, що намагалася працювати з максимальною уважністю, до кінця дня вона помітила, що її вже не вистачає для того, щоб все зробити ідеально.

Віктор знову підійшов до її столу, коли настав час збиратися додому.

— Як пройшло? — запитав він, трохи пильно спостерігаючи за її обличчям.

— Важко, — зізналася вона, — але все виконала. Не ідеально, але зробила все, що змогла.

Віктор подивився на неї уважно, зчитуючи її стан.

— Це вже початок, — сказав він підтримуюче, але з явною турботою в голосі. — Я знаю, що тобі не легко, але ти повинна набратися терпіння. Дмитро не зробить тобі компліментів — ні за добру роботу, ні за зусилля. Але ти маєш зрозуміти, що для нього все це важливо. Він хоче бачити тільки результат.

Аліна кивнула. Вона все більше розуміла, що Дмитро не просто вимогливий, а й холодний, і його стиль керівництва не дає їй шансів на помилки. Але вона була рішуча. Вона прийшла сюди, щоб працювати, і не збиралася відступати.

Як тільки Дмитро з’явився в офісі пізніше того ж дня, Аліна вже завершила свою частину роботи. Вона стояла, готуючись передати йому документи, коли він підняв погляд від комп’ютера і різко глянув на її стіл. Його холодний погляд знову пройшов по всіх деталях, оцінюючи все, як завжди.

— Аліна, — його голос був майже нейтральним. — Ось цей звіт. Тут є деякі неточності. Я вже казав, що потрібно бути більш уважною. Це не просто формальність.

Аліна намагалася зберігати спокій, хоча серце почало битися знову, як під час співбесіди. Вона мовчки кивнула і підправила кілька деталей на комп’ютері, знову намагаючись не показати свою нервовість.

Але тут сталося щось неочікуване. Віктор зайшов до кабінету і, побачивши, як Дмитро намагається знайти помилки навіть у найменших деталях, звернувся до нього.

— Дмитре, — сказав він спокійно, але з помітним натяком на захист Аліни. — Може, дайте їй час звикнути? Це лише її перший день. Вона старається.

Аліна мимоволі подивилася на Віктора, відчуваючи, як її серце трохи відпочиває. Віктор завжди був на її боці, навіть коли Дмитро не давав їй шансу.

Але Дмитро лише коротко глянув на Віктора і холодно відповів:

— Це не питання часу, Вікторе. Це питання результату. Вона повинна навчитися бути уважнішою, і я не маю наміру чекати, поки це станеться.

Аліна відчула, як її серце стискається. Вона намагалася дихати глибше, зберігаючи зовнішню спокійність, але в душі її боротьба тільки починалася. Віктор, хоч і мав добрі наміри, не міг змінити строгий підхід Дмитра, і Аліна розуміла, що їй потрібно знаходити сили, щоб продовжувати працювати під таким тиском.

Зрештою, Дмитро пішов із кабінету, не залишивши жодного простору для дискусій. Аліна знову залишилась наодинці з роботою, розуміючи, що кожен її день на цій посаді буде випробуванням. Але тепер вона була готова. Вона прийшла сюди не для того, щоб здаватися. І хоч вона ще не знала, куди її шлях приведе, вона була готова пройти його до кінця.