Читати книгу - "Флері рятує прем’єру"

Еліза. — Нам потрібен вогонь!

Кішка закрутилася в повітрі, й ганчірки, що лежали на підлозі, спалахнули. Тато Елізи підчепив їх лопатою і кинув у діру. Щури з бридким виском зникли в темному провалі.

— Було б краще, якщо б твій тато не знав про мене, — прошепотіла Флері на вушко Елізі.

Нарешті діра була закладена.

— Час нам вибиратися звідси, — тато Елізи взяв за руку маленьку Марі, обійняв за плечі Елізу й повів дітей до виходу.

Нашим сміливцям, мабуть, крім Флері, довелося відразу ж іти вмиватися. Адже вони були забруднені пилом і кіптявою. Стефан повів Марі до мами, а Еліза з батьком вирушили в гримерку.

— Ах, татку, твій костюм зіпсований. Що ж робити? — занепокоїлася Еліза.

— Нічого, люба, у мене є запасний, — заспокоїв дівчинку тато.

Раптом у гримерку влетів червоний від хвилювання директор театру.

— Містере Брун, що відбувається? Театр кипить. Ходять чутки, що театр захоплений щурами! Що нам робити? І що це за дитина ледь не зірвала нам генеральну репетицію? — кричав директор, пильно див­лячись на Елізу.

— Шановний містере Датсон, не хвилюйтеся. Моя дочка Еліза сьогодні врятувала театр. Вона попередила мене про нашестя щурів, і ми зі Стефаном заклали діру в підвалі. Але вам доведеться замурувати її надійніше, щоб ці хвостаті зловмисники не прорвалися.

Директор театру був такий вдячний Елізі за порятунок театру, що дозволив їй брати участь у прем’єрі з іншими дітьми. До того ж вона дуже красиво танцювала. Тому він просто не міг придумати кращої нагороди для сміливої дівчинки.

Розділ 7. Містер Рет і чарівний танець

І ось настав чарівний момент. Люди заповнили залу для глядачів. Артисти були одягнені в прекрасні костюми. Оркестр налаштовував інструменти. Усі з хвилюванням чекали на початок вистави. Але більше за всіх хвилювалася Еліза, адже це був її перший виступ на великій сцені!

— О, Флері, як багато глядачів! — шепотіла Еліза, підглядаючи через завіси за глядацькою залою.

Кішка сиділа у дівчинки на плечі й теж дивилася на людей.

— Ой, здається, я бачу бабусю. Вона ж не знає, що я буду сьогодні танцювати, — засміялася Еліза.

— Вона тебе обов’язково помітить, — нявкнула Флері.

— Як же вона буде здивована!

Раптом світло в залі згасло, і заграла прекрасна музика. Еліза кинулася за лаштунки. Завіса повільно поповзла вгору. На сцену випурхнули прекрасні балерини й закружляли в красивому танці.

— Це так схоже на диво! — здивувалася Флері. — Невже люди теж уміють творити дива?

— Це не зовсім таке ж диво, як твоє, але… Це диво театру, — засміялася Еліза.

Нарешті, настав момент, коли Еліза вийшла на сцену. Флері дивилася на неї і радісно посміхалася. Дівчинка в яскравому костюмі була схожа на квітку.

Раптом діти, які танцювали поруч з Елізою на сцені, заверещали й кинулися врозтіч. А на сцені з’явився величезний сірий пацюк. Еліза одразу впізнала гидкого містера Рета. Мабуть, навіть утративши своє військо, він вирішив усе-таки зіпсувати виставу.

Глядачі завмерли, боячись за маленьких артистів. Директор театру мало не плакав за лаштунками через зірвану виставу.

Але тут сталося диво. Глядачі та артисти балету побачили, як маленька балерина сміливо вийшла вперед. Це була Еліза! Плавним рухом руки вона поманила невидиму Флері. Кішечка здогадалася, що хоче зробити Еліза, і поспішила на допомогу.

Усі завмерли в жаху. Але Еліза не злякалася. Дівчинка закрутилася назустріч сірому чудовиську, а в її високо піднятій руці раптом засяяло яскраве світло. Люди зашепотіли, не розуміючи, що це так яскраво горить у руці маленької балерини. А Еліза підбігла до містера Рета й направила на нього це загадкове бузкове світло.

Ніхто не бачив, що Флері летіла над розкритою долонею дівчинки. Але це була саме вона. Її чарівне світло лякало старого злого щура. Засліплене сяйвом чудовисько позадкувало. На мить світло стало нестерпно яскравим. Коли ж воно згасло, усі побачили, що грізний щур зник. Замість нього перед Елізою скорчилася маленька лиса миша. Вона зі страхом запищала і кинулася зі сцени, а за лаштунками на неї вже чекали актори. Вони зловили противну тварину в мішок, і виставу було врятовано.

Еліза підняла руки з кулею, що світилася, над головою і протанцювала через усю сцену. Пролунали урочисті звуки останнього акорду, і сцена зникла за завісою.

Флері відразу ж перестала світитися. А актори оточили Елізу, вітаючи дівчинку з успіхом. Раптом Еліза відчула, що хтось піднімає її над сценою. Це був її тато. Він посадив дівчинку на плече, і завіса знову піднялася. Поруч стояла мама Елізи і тримала доньку за руку. Усі були дуже щасливі. Артисти вийшли на уклін до глядачів. Люди захоплено аплодували. Еліза знайшла очима бабусю. Старенька плакала від щастя.

А маленька Еліза теж була щаслива. Адже її мрія втілилася в життя найнеймовірнішим чином. Їй вдалося не тільки врятувати маленьку Марі й виставу, а й виступити разом із батьками на сцені!

Наступного дня у всіх газетах з’явилися статті про таємничу подію в театрі. Директор театру заявив, що все було приготовано спеціально. І щур, і дівчинка з ліхтариком.

— Ми хотіли показати, що добро завжди перемагає зло! — урочисто говорив містер Датсон репортерам.

Розділ 8. Подарунок

Після виступу Еліза з батьками і бабусею вирушили додому.

Дорогою Флері тихенько розповіла Елізі про все, що сталося в підвалі. Адже дівчинка пропустила найголовніше: битву фері´ардів із щурячим військом. Маленька балерина дуже шкодувала, що не побачила такої події.

— Ах, Флері, мені б хотілося побачити всіх фері´ардів разом. Це було, напевно, найпрекрасніше чарівне видовище, — прошепотіла Еліза, притулившись щокою до теплого боку кішки.

Удома Еліза насамперед вибачилася перед бабусею, що так раптово зникла. А потім мама і тато попросили Елізу розповісти, що ж відбулося насправді. Еліза запитально глянула на Флері, яка все ще була поруч. Флері посміхнулася й сіла дівчинці на коліна.

— Леле! Хто це? — злякано скрикнула мама Елізи, дивлячись на кішку з крильцями.

Виявляється, Флері вирішила розповісти батькам Елізи правду. Їй дуже не хотілося змушувати дівчинку щось приховувати від таких хороших тата і мами.

— Мамо, татку, бабусю! Зна­йом­те­ся — це Флері. Вона чарівний захисник, який приходить на допомогу в скрутну хвилину.

— Ти пробігла під веселкою? — несподівано запитала Елізу бабуся.

— Так. Спасибі, бабусю, якби не ти, не знаю, що б сталося! — вигукнула дівчинка й обняла бабусю.

— Коли я була маленькою, мені теж пощастило зустріти фері´арда, — засміялася бабуся Елізи.

— До вас прийшов на допомогу такий же захисник? — запитала стару жінку Флері.

— Так. Це був малюк Бланкі. Білосніжне щеня з райдужними крилами. Дуже шкода, що більше він ніколи не приходив до мене. А мені б так хотілося його побачити, — сумно посміхнулася бабуся.

Чарівна кішечка й Еліза розповіли про всі події цього вечора дорослим. Тато був дуже серйозний