Читати книгу - "Мелодія кави у тональності кардамону"

до того, що він як ніколи раніше бездарно повів справи у маєтку. Врешті, у якийсь момент зрозумів, що цього року не матиме ані очікуваного прибутку, ані надії на покращення справ у наступному році. Якби Анна замешкала з ним відкрито, все залагодилося б значно простіше. З дружиною в нього й без того все йде до сепарації, і якщо це станеться на рік чи два раніше, кардинально нічого не зміниться. Вони живуть кожен своїм життям і керуються аж ніяк не спільними інтересами. Банальне співіснування під одним дахом двох чужих людей. Два останні роки вони навіть не з’являються разом і не приймають нікого у себе. Усі наступні кроки будуть закономірними. Власне, його давно обтяжують такі подружні стосунки і хочеться чогось затишнішого та теплішого. Раніше, щоправда, уявляв біля себе не таку наївну і молоду дівчинку, як Анна, проте зараз це вже не здавалося великою проблемою. Вона теж цілком надається до спільного життя. Виглядає незіпсутою розкошами, невибагливою в побуті, поступливою та легкою у стосунках, цікавою в ліжку і на диво гарненькою. Особливо прикрих несподіванок не очікується. Простіше походження та суворе виховання Анни — очевидний її плюс. Окрім того, завжди легше будувати щось нове, аніж виправляти колись зіпсуте та абияк полагоджене.

Він замислено глянув на Анну. Заради переваг цієї дівчинки можна змиритися з її напівдитячими витівками та з надто наївним поводженням. У цій дитячій легкості та емоційності більше переваг, аніж прикрих сюрпризів. Шкода лише, що через її юний вік важко вирішити, в якості кого можна взяти Анну до себе. Про людське око, вона могла б замешкати у нього як економка або гувернантка його дітей, проте навряд чи хтось серйозно повірить у цю байку. Надто вже Анна гарненька. Вродливе обличчя, округлі жіночні форми і неусвідомлене, проте цілком виразне бажання та вміння подобатися чоловікам. Яка там із неї економка, гувернантка чи нянька — тут нічим не прикриєш очевидного, вона його коханка. Ще й обов’язково скажуть, що його потягнуло на зовсім юних дівчаток і що за віком вона, у кращому випадку, могла б бути йому донькою. Не надто приємна ситуація, проте й не причина відмовлятися від Анни. Всім усе одно не догодиш.

Адам підвівся з ліжка і знов уважно подивився на Анну. Тепер у неї доглянуті руки, зі смаком дібраний одяг, нові витончені манери й очевидний натяк на впевненість у собі. Такою жінкою можна було б пишатися, натомість доводиться ховати її від усіх. Очевидна абсурдність ситуації не просто впадає у вічі, а аж кричить про себе. Скандал у Жовкві притих, і можна було б відкрито замешкати з Анною. Цікаво, на що він очікує? Щоб знов щось зіпсувало йому плани?

Відчуваючи на собі аж надто уважний погляд Адама, Анна озирнулася. Ніколи не могла зрозуміти його думок, коли він так зосереджено дивиться на неї, і зовсім не знала, чим завершиться таке споглядання. Іноді це було нічим не вмотивоване роздратування, а іноді новий, теж цілком несподіваний і від того божевільний, шал пристрасті.

— Я мушу йти, бо запізнюсь, — наперед убезпечила вона себе від несподіванок. — Ви ж не хочете, щоб пані Беата сердилася? Ми й без того постійно зловживаємо її неуважністю та забудькуватістю.

Проігнорувавши зауваження Анни, Адам продовжував вивчати її.

— Не мусиш підлаштовуватися під настрій пані Беати. Мій будинок на Хорунщизні вже добудований, і тепер ти можеш переїхати до мене. За півроку всі зайві емоції вляглися. Великого скандалу не буде. Я вже домовився з твоїм вуйком. Тепер ти житимеш у мене.

Відчувши себе так, ніби на неї враз вилили відро холодної води, Анна насилу примусила себе зберігати самовладання.

— Як це домовились? А мене спитатися? Ні, я не хочу.

Адам знов якось дивно глянув на Анну.

— Раніше ти сама хотіла замешкати зі мною. Що змінилося за ці декілька місяців?

Анна не відразу знайшлася з відповіддю. Її життя у пані Беати таке спокійне, комфортне, приємне, а Адам хоче, щоб вона все це облишила. Заради чого?

— Нічого не змінилося. Просто я нарешті почуваюся впевнено і думаю, що…

Адам не дослухав.

— Дурниці. Становище компаньйонки теж непевне. Якщо з твоєю пані Беатою щось станеться, ти знов опинишся на вулиці, а я не лише запишу тебе в заповіт, але й…

Анна ледь не з острахом глянула на Адама.

— Тоді я знайду собі іншу роботу. В мене є досвід…

— Досвід чого? З таким досвідом і з такою зовнішністю, як у тебе, ти дуже швидко опинишся зовсім не там, де ти собі думаєш.

Мимоволі почервонівши, Анна промовчала. Невже Адам думає, що їй сподобається роль його офіційної коханки? Саме тоді вона втратить навіть ту часточку поваги, на яку ще може розраховувати. А його дружина? Адам казав, що про сепарацію там не йдеться. Він передумав? Не приведи Господи, ще скажуть, що це вона вплинула на таке його рішення. А дитина? У нього ж там є хлопчик. Як відобразиться це на дитині? Напевно ж, не найкращим чином. Навіщо їй такий гріх на душу?

— А якщо я не захочу? Ви ж не примушуватимете мене йти від пані Беати?

Адам здивовано глянув на неї.

— Цікаво, яка мені радість з того, що ти переїдеш до мене з примусу? Я думав, ти теж хочеш бути зі мною.

Анна опустила очі і, намагаючись приховати розгубленість, заходилася поправляти стрічки на капелюшку.

— А я й хочу… Просто зараз це якось трохи несподівано. Думаю, ваша родина таке не привітає. Уявляєте, що скаже ваша сестра?

— Тереза? До речі, про неї… Цієї неділі вона святкуватиме уродини і запросила тебе до себе. Заодно допоможеш їй із приготуваннями. Роботи багато, і, як завжди у таких випадках, бракує людей, щоб за всім встежити.

Відчуваючи, як їй з-під ніг втікає земля, Анна перевела подих.

— Це ви порадили мене запросити? Навіть не намагайтеся переконати мене у протилежному.

Адам здвигнув плечима.

— Я й не намагаюсь. Хочу, щоб ти познайомилася з людьми мого кола.

Анна глянула на нього майже з острахом.

— Мені й без них усіх непогано живеться. Я не хочу.

— Зате я хочу… Слухай, чого ти боїшся? Я ж не збираюсь афішувати наші з тобою стосунки. Взагалі ще з рік часу планую зберігати їх у таємниці.

Анна знову з острахом глянула на Адама.

— А якщо на ці уродини приїде ваша дружина?

— З якого дива? Не вигадуй, її там не буде. Вона у маєтку, і у нас із нею не такі стосунки,