Читати книгу - "Кривавими слідами"

навіть сорока). Із ними йому жилося цікавіше.

Саме з тих часів, ще дитиною, відростив волосся, убрався в чорні шкіряні брюки, грубі чорні боти та чорну косуху. Одним словом, став справжнім байкером. Чи бачила його колись Власта в іншому одязі? Здається, ні. Вступивши до вишу, потроху закинув битви, проте не свій мотоцикл. Неодноразово вихвалявся він двоколісним приятелем: то був відремонтований байк ще другої половини двадцятого століття. У Рівному, певно, такого більше не мав ніхто. Годинами міг колупатися в ньому, щось удосконалюючи. Навіть коли здавалося, що і вдосконалювати вже немає чого. Власта була чи не єдиним його другом зі школи.

Уже чотири роки він при потребі допомагав поліції з пошуком необхідних їм даних, уважаючись одним із кращих програмістів у місті. Неодноразово йому пропонували працювати в них на постійні основі, але для Тітка це означало втрату незалежності. Тож на життя він заробляв різноманітними проектами, відбираючи собі лише те, що його по-справжньому цікавило. Із його рівнем професійності міг собі це дозволити ось уже десять років.

Зараз вони перебували в його недобудованому будинку, на другому поверсі. Нарешті, кілька місяців тому, сюди провели опалення. Це вважалося неабияким досягненням, зважаючи на те, що почали вони з батьками будуватися не менш як п’ятнадцять років тому. Та криза за кризою все ніяк не давали можливості закінчити. Навіть і зараз тут лишалося чимало внутрішніх робіт.

– Ти ж можеш це зробити для мене, га? – патрульна благально глянула на програміста.

– Розумієш, для того, аби дізнатися інфу, яка тебе цікавить, мені, скоріше за все, доведеться зламувати якісь сторінки? Власто, у тебе нема повноважень для розслідування вбивства.

«Ну ось, зараз відмовиться», – у Власти стислося серце.

– І займе це не годину і навіть не дві. Над цим день можна провозитися, як не більше. А в мене проект висить.

«Ну починається…» – Власта ледь утрималася, аби не сказати ці слова в голос.

– Я тебе дуже прошу. Із мене Black Label.

Андрій здивовано глянув на неї:

– Ну і де ти його візьмеш? – скептично поцікавився. – Лапшу мені на вуха вішаєш?

– У мене є де його взяти, можеш повірити, – лукаво всміхнулася жінка, хоч наразі і близько не уявляла, як дістати обіцяне. – Щойно розгребуся із цим розслідуванням, прийду до тебе святкувати.

Андрій замислився, а Власта затамувала подих.

– Ну, тільки тому, що ти попросила, – нарешті, промовив. – А головне – заради Black Label, – загиготів. – Прийди ввечері.

– Катька ввечері йде на день народження. Відправлю її – і до тебе.

– Лади, – усміхнувся Андрій. – До вечора, мала.

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 11:21

Кир’яха він вирішив не турбувати. Щоправда, якщо знадобиться його допомога – не гребуватиме. Єгор усе більше і більше переконувався в тому, що з опером вони стануть гарними друзяками.

Напередодні Скляр устиг повернутися додому раніше за Таню. Тільки от приховати від неї вживання алкоголю не вдалося. Вона таке вловлює швидко. Та незважаючи на це, час вони провели добре. Уперше за весь період, відколи він приїхав до Рівного. Гарно відіспавшись і поснідавши (і цього теж давно не пам’ятав), вирішив доєднатися до стеження.

Потай від Тані він іще вранці подзвонив до колег і поцікавився, чи сталося щось цікаве вночі. Слідчий прекрасно розумів, що після вчорашнього або Бойко запанікує і відразу припуститься помилки, або ж утримає себе в руках і «заляже на дно» на якийсь час. Головне – аби не назавжди.

Помилки Бойко минулої ночі не зробив. Проте Скляр не полишав надії, що це станеться впродовж дня. Навіть якби Бойко і хотів щось зробити вночі, хіба став би це робити при дружині? Тож поки надія жевріє. Можливо, Бойко злякається і поїде до спільників, аби віддати якісь указівки. Може, захоче поїхати до Ілони Вітторіно, аби виправити невдачу з ДТП (було б непогано надати їм захист). Варіантів чимало. Головне наразі – узяти себе в руки і чекати. Бо часто в протистоянні копа та злочинця виграє той, у кого більша витримка.

Дізнавшись, що Скляр планує доєднатися до стеження, колеги здивувалися. Та, звісно, ніхто не заперечив. Двоє оперів (яких Бойко ніколи не зустрічав) сиділи в машині від самого ранку, змінивши іншу пару поліцейських, що пробули тут усю ніч. Розташувалися неподалік від під’їзду – місця на подвір’ї, що було спільним аж для трьох багатоповерхівок, тут було достатньо. Перш ніж підсісти до них в машину, Скляр уважно роздивився територію. І лише після того, як упевнився, що нікого зі знайомих йому фігурантів справи тут немає, приєднався.

Минуло довгих чотири години, перш ніж Бойко вийшов із будинку. Сам.

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 15:55

Спочатку Бойко чомусь заїхав до свого офісу. Знаходився там майже півгодини. Відтак вийшов і знову кудись поїхав.

Срібляста «тойота» (звісно, не на поліцейських номерах) відразу рушила слідом.

«Блядь, він таки вирішив поїхати до Ілони Вітторіно, – уже зовсім скоро запідозрив слідак. – А що, зараз вона з дітьми вдома».

Лише дві години тому жінка виставила в Інстаграм фото із сином та Крістіною, розповівши, що в планах на сьогодні присвятити час не лише роботі, а й родині і «дати Крістінці» майстер-клас із приготування домашнього печива.

Скляр укотре зазирнув до телефону. Нічого нового Ілона Вітторіно не виклала, проте активно спілкувалася з друзями в коментарях. Звісно, паралельно при цьому навчаючи дівчинку пекти печиво. УДОМА. «І коли вже люди зрозуміють, наскільки небезпечно викладати в Інтернет усю інформацію про себе?» – не міг уторопати Скляр. Виставити фото, що ви всією сім’єю на відпочинку (і ще, не дай Боже, за містом чи за кордоном) – дати знати грабіжникам, що дім порожній. У випадку ж Ілони Вітторіно – дати знати Бойку, де її шукати. А головне – де шукати Крістіну.

– Однак цей Бойко сміливий, – не втримався від коментаря Скляр.

Двоє оперів, що сиділи попереду, лише похмуро зосереджено гмикнули. Подібні ситуації часто-густо можуть закінчитися погано.

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 16:29

Ілона Вітторіно аж ніяк не очікувала свого гостя. Однак придумати швидко відмовку, щоб не впустити його, не спромоглася. Від страху.

– Сьогодні сам, без Іванки? – силувано всміхнулася. Жінка все ще сподівалася, що ось-ось чоловіка наздожене дружина з малим, яка, можливо, просто забарилася біля автівки.

– Ти справді вважаєш, що це я вам влаштував аварію? – проігнорувавши запитання, поцікавився Артем.

Чоловік причинив за собою двері. «Годі сподіватися, що Іванка з ним», – усвідомила Ілона. Вони все ще стояли в коридорі її трикімнатної квартири. Із кухні визирнула