Читати книгу - "Вогняна зима"

— А я тебе десь бачив.

— Ха! Я навіть знаю, де! — реготнула вона.

Раптом Котя згадав.

— Точно! Чай, карпатський!

— Іра, — назвалася вона. — Можна Шапка, так у паспорті.

— Хочеш на борт, Іро Шапко? — Котя поплескав рукою по джипу.

— Можна. Тільки я ось із Аллою.

Аж тепер Котя звернув увагу на неговірку дівчину з шарфом-арафаткою круг шиї.

— Ще — Ліза, Соня, Катя…

— Цілий квітник! Хіба на руки, дівчатка. У нас в хаті повний комплект.

— Тоді ми ногами! Прогулянка, свіже повітря, сонечко!

Кивнувши подрузі, дівча пішло вперед, уливаючись у колону. На ходу махнуло Коті:

— З Новим роком!

— Вас також, — посміхнувся той, умостився за кермо, сказав Жеці Воропаю, котрий уже сидів поруч: — Прикинь! Забув, що за два дні Новий рік! Коли таке бувало, скажи?

— Скажу, — погодився той. — А ще скажу, що ми, ясно, круті пацани, Котю. Крутіші нас хіба варені яйця. І пальці наші віялом. Тільки ці мудаки номери переписали.

— І що? — поцікавився ззаду Шевель.

— Нічого! Мені пофіг насправді. Воювати — так під музику. Але я зуб даю, мужики: десь на Різдво прийде подаруночок. Повістка, виклик у ДАІ. Там пояснять популярно, хто що порушив. І права на шість місяців — хап! Ось і весь Автомайдан, чуваки.

Котя спокійно повернув ключ, запускаючи мотор.

— Хай приходить. Ми круті, Жеко. А ти ще й сліпий.

— Чого це?

— Того це! Твій же джип! А номери не роздивився!

— До чого тут номери?

— До всього! Їх дуже просто зробити, сам знаєш. Замовив одним знайомим. Цифри й букви перемалював з якоїсь тачили депутатської. Прогулявся біля «Зоряного», на Печерську, знаєш?

— Ну…

— Бублики гну! Там «регіоналів» штаб. Із будь-якої тачки номери змальовуй, не помилишся. Виглядають справжніми. Гайці зараз хрін там спеціально перевірятимуть. Повернемося — поміняю на твої, вони в мене вдома, не бійся. Хай пробивають оці, що зараз, по своїх розумних базах. Хоп! Маскуватися треба, Воропаю!

— А ля хер ком а ля хер! — уставив Шевель.

— Раз так — тоді нормально.

Ззаду вже нетерпляче гуділи.

Котя рушив із місця — автоколона спереду вже повільно сунула до Межигір’я.

Частина друга
Лід

Якщо шлях пробивав ти батьківським мечем,

Якщо сльози солоні на вус намотав,

Якщо друзям в бою підставляв ти плече —

Значить, правильні книги в дитинстві читав.

Володимир Висоцький. Балада про боротьбу [1] Київ, січень 2014 року
Сірий. Бутерброди

Він приїхав до Києва разом із іншими відразу після Різдва.

До того часу від Буряка нічого не було. Сірий спершу турбував старшого сам. Але той коротко посилав, а потім — скидав дзвінок, бачачи, хто дзвонить. Знайти його в Броварах раптом стало великою проблемою. У середині грудня номер, який мав не лише Олег Сіренко, а й інші пацани, узагалі перестав існувати, про що повідомляв з трубки металевий жіночий голос. Ходили чутки — Буряк засвітився в Києві так, що його почала випасати Самооборона з Майдану.

Казали, у тих, зі Львова, добре налагоджена розвідка. Звісно, бандерівці мають дідівський досвід, використовують його, а ще ж там у