Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 3"

транспортера, де, ніколи не побачивши клаптика блакиті й жменьки піску, підлягають декапітації, бульйонізації та консервуванню. Ось так у моїх спогадах знову повторився мотив консервної банки.

Тому, коли в Стамбулі професор отримав телеграму «Will you be appointed professor of svarnetics at Kulaharian university ten kilodollars yearly answer please immediatly colonel Droufoutou Lamblian Bamblian Dramblian security police»[32], він тут же згодився, справедливо зміркувавши, що на місці він дізнається, що воно таке — ота сварнетика. а трьох дипломів цілком вистачає для викладання будь-якої точної дисципліни. Вже в Ламблії виявилося, що полковника Друфуту ніхто навіть не пам’ятає. До кого б не звертався професор, відповіддю було легке покашлювання, яким прикривали зніяковіння. Контракт було підписано, відтак, розірвавши договір, новий уряд мусив би виплатити відшкодування у розмірі трирічної платні, отже, Доньді дали кафедру. Розпитуваннями про сварнетику ніхто не набридав, студентів професор мав небагацько, тюрми, як завжди після державного перевороту, ломилися від в’язнів, і в одній з в’язниць перебував, певно, той. хто знав, що таке сварнетика. Даремно Доньда в пошуках цього слова перерив усі можливі енциклопедії.

В Кулахарському університеті був новий, як з голки, комп’ютер ІБМ — дарунок ЮНЕСКО, тому ідея використання такої цінної апаратури напрошувалась сама собою. Щоправда, ця ідея не розв’язувала проблему. Звичайну кібернетику Доньда не міг викладати — це суперечило б контракту. Найгіршим випробуванням — признався він мені, коли ми веслували, доки ще можна було відрізнити дерев’яну колоду від крокодила, — були години самотності в готелі, коли Доньда сушив собі голову над сварнетикою. Як правило, спочатку виникають нові напрями досліджень, а вже потім виковуються для них назви — натомість він мав назву без предмета. Доньда довго вагався між різними можливостями і зрештою дійшов висновку, що нова галузь науки повинна базуватися на терміні «між». Давно вже назрів час створення інтердисциплінарної науки, яка взялася б зводити в одне ціле решту дисциплін. В листах до європейських видавництв професор спочатку вживав термін «інтеристика», згодом адептів цієї науки стали звати просто «міжаками». Однак саме як творець сварнетики він здобув велику і, на жаль, лиху славу.

Доньда не міг охопити стики всіх наук. і знову йому на допомогу поспішив випадок. Міністерство культури пообіцяло дотацію кафедрі, яка найкращим чином пов’яже свої дослідження з традиціями й звичаями країни, і професор дістав із цього немалу користь, постановивши досліджувати стик раціонального та ірраціонального. Почав він скромно, з математизації пристріту. Ламблійське плем’я готту ваботту з давніх-давен практикувало чаклування in effigie[33]. Проколену трісками подобу ворога давали з’їсти ослові: якщо осел подавиться, то це мав бути добрий знак, який означав швидку смерть ворога. Тож Доньда взявся за цифрове моделювання ворогів, ослів, трісок і т. п. Так він нарешті дійшов до сенсу сварнетики. Виявилось, що це не що інше, як абревіатура від англійського словосполучення «Stochastic Verification of Automatised Rules of Negative Enchantment», тобто стохастична верифікація автоматизованих законів наврочування. Англійський журнал «Нейчур», куди професор послав статтю про сварнетику, помістив її уривками в рубриці «Курйози» з єхидним коментарем. Коментатор «Нейчур» обізвав Доньду кібершаманом, приписавши йому невіру в результати своєї праці і шахрайство. Професор опинився у вельми незручному становищі. Безумовно, він не вірив у чари і не стверджував у повідомленні, що вірить у них, але ніяк не міг оголосити цього публічно, бо саме прийняв запропонований міністерством сільського господарства проект оптимізації чарів від посухи та шкідників збіжжя. Не маючи змоги ні відхреститися від магії, ані признатися в ній, Доньда знайшов вихід, оголосивши сварнетику ІНТЕРдисциплінарною наукою. Вирішив триматися між магією й наукою! Хоча на цей крок професора штовхнули обставини, він ступив на шлях до найбільшого відкриття в усій історії людства.

Погана слава, яка поширилася про нього в Європі, на жаль, так і не покинула професора. Низька ефективність поліцейського апарату в Ламблії спричинила значне зростання злочинів, зокрема вбивств. Захопившись присвоєнням чужої власності, тубільні царки масово переходили від магічних переслідувань противників до реальних, і вже дня не було, щоб крокодили, які вилежувалися на мілині навпроти парламенту, не обгризали чиїсь руки-ноги. Доньда взявся за цифровий аналіз цього явища, а оскільки на той час саме займався звітністю, то назвав свій проект «Methodology of Zero in Illicit Murder»[34]. Чисто випадково сталося так, що скорочення цієї назви писалося MZIMU[35], а по країні розійшлася поголоска, що в Кулахарі чаклує могутній чарівник Бвана Кубва Доньда[36], МЗІМУ якого стежить за кожним рухом громадян.

У наступні місяці показники злочинності різко знизилися.

Захоплені політики почали домагатися від професора то такого програмування економічних чарів, щоб платіжний баланс країни став позитивним, то сконструювання метальника біди та нещастя на сусідню країну Гурундуваю, яка витісняла ламблійські кокоси з багатьох закордонних ринків. Доньда відбивався від цього натиску як міг, але без особливого успіху, бо в чорнокнижну силу комп’ютера повірили його численні докторанти. їм, охопленим неофітським фанатизмом, марилася магія вже не кокосова, а політична, яка дала б Ламблії світове панування. Професор міг би, звичайно, публічно заявити, що таких речей від сварнетики нічого й чекати, але в такому випадку йому довелося б переобгрунтувати роль сварнетики аргументацією, якої жоден з урядовців ні за що в світі не зрозумів би. Отже, Доньда був змушений лавірувати. Тим часом чутки про МЗІМУ Доньди підвищили продуктивність праці, так що навіть платіжний баланс трохи поліпшився. Заперечивши свій вплив на оте поліпшення, професор позбувся б заодно й дотації. Цього він учинити не міг, бо замислював нові великі почини.

Не знаю, які це були почини, бо професор розповідав про них якраз тоді, коли озвірілий до краю крокодил відгриз лопать мого весла. Я затопив його між очі кам’яним кубком, який Доньда отримав від делегації чарівників, що надали йому титул шамана гоноріс кауза. Кубок розбився, розлючений професор став мене лаяти,