Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

27

Замислювалася я того дня, коли погоджувалася, що моє життя якось зміниться? Ні.

За мене все вирішили інстинкти, які збунтувалися, що в нас давно мужика не було, і вільні стосунки ніяк не позначаться на мені. Проте вплинуть позитивно на здоров’я.

Тільки я сиджу на нервах, не розуміючи, що мені робити в такому випадку. Тобто я маю приходити на роботу й робити йому каву з мінетом? Або відразу ставати в позу? Якось ми це все не обговорили. Зимнєву зателефонували, і ми зірвалися на чергову зустріч із замовником.

І поки він розв'язував усі питання, я намагалася уявити, як усе буде. Потім все-таки начхала на цю справу. Як буде — так буде. Тільки з контрацепцією треба якось розібратися.

Наступного дня мене прямо зранку потягнули в клініку. Тут, ясна річ — здати аналізи, огляд у гінеколога й рецепт на протизаплідні. Зимнєв і їх купив мені.

Я в цілковитій прострації від того, що відбувається. Не знаю, радіти мені чи плакати.

— Все гаразд, Соне? — запитує Зимнєв.

Його рука ковзає по моїй нозі, викликаючи мурашки.

— Так, — відповідаю я й накриваю його руку своєю. — Мені просто дуже незручно від того, що відбувається.

Зимнєв дивиться на мене проникливим поглядом і мовчить.

— Просто я не знаю, — відводжу погляд. — Я не знаю, що робити. Тобто я повинна вже розстібати вашу ширінку або дочекатися, поки ми дістанемося офісу? Носити труси або відразу їх знімати за вашого наближення? А позу яку займати?

Мою ногу злегка стиснули. Перегинаю.

Мигцем кидаю погляд на боса. Його губи розпливаються в усмішці. Вона стає все ширшою й ширшою, поки бос не відкидається на сидіння й не починає сміятися.

Я ледве пар із носа не випускаю. Я тут, між іншим, серйозні питання ставлю! Хоча сама сміюся від свого тону. Ось воно, правильна помічниця — запитала й уточнила все в найдрібніших подробицях. Ніколи не бачила його таким веселим. Зазвичай похмурий і насуплений. А тут розквітає.

— Соне, ти диво, — відповідає він. — Ні, правда. Я думав, що ти сидиш така задумлива, а ти думала про пози.

— А що ви думали? — суплюсь я.

— Неважливо, — він витирає очі. — Соне, ти можеш дозволити собі в цьому плані, що завгодно. Хочеш залізти в ширінку — лізь, тільки попрошу, не в присутності інших. Хочеш ходити без трусів — не носи. Мені навіть простіше буде. У тебе є свобода вибору.

— Дивний вибір.

— Головне — не соромся своїх бажань.

— А чи будете ви соромитися своїх? — я закушую губу.

Внизу живота важчає. Його рука знову ковзає по моїх колготках, пробираючись вище.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍